Відкрити головне меню

Степан Іванович Радченко (7 лютого 1869(18690207), Конотоп — 24 серпня 1911, Санкт-Петербург) — український діяч російського революційного руху 1890 року, член групи Бруснєва.

Радченко Степан Іванович
Народився 7 лютого 1869(1869-02-07)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[1]
Помер 24 серпня 1911(1911-08-24) (42 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність революціонер
Alma mater Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Партія КПРС
Батько Іван Леонтійович Радченко
Мати Ірина Федорівна Родіонова
У шлюбі з Любов Миколаївна Баранська
Діти Євгенія та Людмила

Один з організаторів петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робітничого класу». Делегат I з'їзду РСДРП (1898), член першого ЦК РСДРП. Учасник організаційної наради щодо створення газети Іскра у Пскові. Один з перших соратників Володимира Ульянова.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 7 лютого 1869 року в Конотопі в родині дрібного лісопромисловця Івана Леонтійовича Радченка та малограмотної Ірини Федорівни Родіонової[2]. Приїхав у Петербург у 1887 році, де поступив до Петербурзького технологічного інституту. Здобув спеціальність «Інженер».

У 1893 році С.Радченко обвінчався з Любов'ю Миколаївною Баранською.

Восени 1893 року знайомиться в Петербурзі з Володимиром Ульяновим. Згодом саме від Степана Радченка революціонерка Надія Крупська вперше почує про Володиимира Ульянова[3].

У березні 1898 року брав участь у I з'їзді РСДРП у Мінську, на якому був обраний членом ЦК. Піддавався арештам: у 1904 році був засланий до Вологди, звільнений в жовтні 1905 року.

З 1906 року від партійної роботи відійшов.

Сім'яРедагувати

  • Старший брат Іван Іванович Радченко, учасник трьох революцій.
  • Дружина — Любов Миколаївна Баранська (1869—1962).
  • Дві дочки від шлюбу з нею — Євгенія та Людмила, 1894 і 1895 років народження.

Пам'ятьРедагувати

  • У Колпіно (місто у складі Калінінського району міста федерального значення Санкт-Петербурга) є вулиця Вулиця Братів Радченко.
  • У Конотопі на вулиці Генерала Тхора, 111 розташована пам'ятка історії — Будинок, в якому народилися та провели дитячі і юнацькі роки революційні діячі — брати Радченко С. І. та Радченко І. І. (початок ХХ століття).[4]

Див. такожРедагувати

  • Вулиця Братів Радченків

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Ленин В. И., Полное собрание соч., 5 изд. (см. Справочный том, ч. 2, с. 467)
  • Радченко Е. С., Один из первых соратников Ильича, «Вопросы истории КПСС», 1964, № 7.

ПосиланняРедагувати