Відкрити головне меню

Андрій Федорович Радченко (30 жовтня 1887(18871030), село Парафіївка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, тепер Ічнянський район, Чернігівська область — розстріляний 20 січня 1938, Москва) — комуністичний діяч, відповідальний секретар Донецького губернського комітету КП(б)У, голова Всеукраїнської республіканської ради професійних спілок. Член ЦК КП(б)У в квітні 1923 — червні 1930 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в грудні 1925 — березні 1928 р. Кандидат у члени Центральної Контрольної Комісії РКП(б) у квітні 1923 — травні 1924 р. Член Центральної Контрольної Комісії ВКП(б) у травні 1924 — грудні 1925 р. Член ЦК ВКП(б) у грудні 1925 — грудні 1927 р. Член ВУЦВК.

Радченко Андрій Федорович
Радченко Андрій Федорович.jpg
Народився 30 жовтня 1887(1887-10-30)
село Парафіївка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія
Помер 20 січня 1938(1938-01-20) (50 років)
Москва
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора

ЖиттєписРедагувати

Народився у робітничій родині. З восьми років був підпаскому у панській економії. Закінчив церковноприходську школу. Трудову діяльність розпочав у 1898 році учнем слюсаря, потім працював слюсарем Парафіївського цукрового заводу Чернігівської губернії. У 1902—1904 роках — робітник паровозного депо у місті Конотопі. З 1904 року — робітник Південно-російського заводу в Києві.

Член РСДРП з 1904 року, меншовик.

Перебував на адміністративному поселенні у місті Прилуках Полтавської губернії. Потім працював на шахтах Донбасу, брав активну участь в революційному русі у містах Гришино і Дружківка. У 1906 році був заарештований і висланий до Сибіру, однак утік із ув'язнення і довгий час переховувався на Кавказі, у Донбасі. Працював на заводах Катеринослава і Миколаєва.

Член РСДРП(б) з 1912 року.

У 1912—1917 роках вів революційну роботу в Катеринославській та Херсонській губерніях (у містах Маріуполі, Катеринославі, Миколаєві, Дружківці), перебував на півлегальному становищі, декілька раз заарештовувався.

У 1917—1918 роках — голова Дружківської повітової ради робітничих і солдатських депутатів на Донбасі.

У 1918—1919 роках — на політичній роботі у Червоній армії: Царицинський, Південно-Східний, Західний, Південний фронти. У 1919—1920 роках — комісар Донецького губернського військкомату.

У 1920—1921 роках — відповідальний секретар Донецького губернського комітету КП(б)У.

У 1922—1924 роках — голова Донецької губернської ради професійних спілок. У 1924 році закінчив курси марксизму при ЦК КП(б)У в місті Харкові.

У 1924—1925 роках — відповідальний секретар Донецького губернського комітету КП(б)У.

У листопаді 1925 — жовтні 1927 року — голова Всеукраїнської республіканської ради професійних спілок (ВУРПС).

У 1928 — квітні 1929 року — голова виконавчого комітету Владимирської губернської ради РРФСР.

У 1929—1931 роках — начальник Івановського обласного планового відділу. У 1931—1932 роках — заступник Голови Центроспілки у Москві.

У 1932 — липні 1937 року — начальник Всесоюзного об'єднання «Заготльон».

9 липня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений до страти, розстріляний і похований на кладовищі Бутово-Комунарка біля Москви. Посмертно реабілітований 30 квітня 1957 року.

ДжерелаРедагувати

  • [1]
  • [2]
  • Горлач М. А.Ф.Радченко — відомий партійний і громадський діяч // Український історичний журнал. —1963. — № 1.