Ра́дник або заст. ра́дця[1] — історичне поняття, член міського магістрату у містах, наділених Магдебурзьким правом.

Альтернативні назвиРедагувати

На українських землях під польською і, пізніше, австро-угорською владою відоме також як радний.

В Україні часів Російської імперії на позначення члена місцевого самоврядування вживалася назва гласний.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Бусел, В. (2005). Великий тлумачний словник сучасної української мови (укр). Київ; Ірпінь: Перун. с. 1199. ISBN 966-569-013-2. «РАДЦЯ, -і, ч., заст. Радник (у 2 знач.)»