Радомислянин

Радомислянин
	;
Мова	російська
Засновано	1.6.1912
Власник	Х. М. Фельдман
Головний редактор	Х. М. Фельдман
Припинення публікацій	1917
Головний офіс	Радомишль

Радомислянин (рос. Радомыслянинъ) — російськомовна газета часів Російської імперії, друкований орган повітового центру м. Радомишля. Виходила в світ з 1 червня 1912 до 1917 року.

Газета була приватною, власником та редактором був Х. М. Фельдман, друкувалася у друкарні І. А. Пекаря, м. Радомисль, вул. Велика Житомирська, будинок Вахера. У підзаголовку наголошувалося, що це «Позапартійна громадсько-літературна газета». Видавалася тричі на тиждень (1912—1913, № 120), щоденно (1913, № 121—1917)^[1].

Розповсюджувалася в Радомисльському та суміжних повітах Київської губернії, висвітлювала визначні факти місцевого життя. У газеті розміщувалися: статті з політичних, громадських та наукових питань, телеграми, відділ місцевої хроніки, промислово-економічне життя краю (власні кореспонденти були у всіх центрах повіту), видатні факти російського та закордонного життя, фейлетони літературні та злободенні, театральна та судова хроніка, оригінальні та перекладні романи та оповідання.

У рекламі газети на початку 1914 року повідомлялося, де можна передплатити газету «Радомислянин»: у Радомислі у конторі редакції, на Соборній площі, у друкарні І. А. Пекаря, в правлінні товариства Взаємного Кредиту, в Правлінні 2-го Ощадно-позичкового товариства, в мануфактурному магазині «Бр. Шмульзон»; у Малині: у правлінні Малинського Ощадно-позичкового товариства, у т. Малинського; у Коростишеві: у правлінні Каси Взаємодопомоги; у Брусилові: в І. Ельгорта; в Іванкові у Блогородського; у Рожеві: у Саталовського; у Ходоркові: В І. Столбуна. Вартість передплати для місцевих жителів становила три карбованці на рік, для мешканців інших міст — 3 крб. 60 коп.

З газетою «Радомислянин» впродовж 1913—1916 рр. співпрацював Іван Огієнко. У січні-травні 1913 р. він оприлюднив на сторінках часопису свої перші краєзнавчі дослідження, зокрема статтю «М-ко Брусилов и его окрестности». У 1914 р. з'явилася ціла низка історичних нарисів Брусилівського повіту Київської губернії, зокрема «Брусиловская братская школа», «Село Водотыи, Радомысльского уезда, Киевской губернии». В наступні роки з'явилася низка нарисів під заголовком «Очерки по истории г. Радомысля». У науковій бібліотеці Київського національного університету ім. Т. Шевченка збереглася книга І. Огієнка «М-ко Брусилов и его окрестности», яка складається з вирізок статей з цієї газети, наклеєних на папір в хронологічній послідовності.

Примітки ред.

↑ Анастасія Волобуєва. Становлення преси Київської губернії ХІХ — початку ХХ ст. // Образ: щорічний науковий збірник / голова редкол. В. Різун, голов. ред. Н. Сидоренко; Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2010. — Вип. 11. — С. 89 — 100.

Джерела і посилання ред.

Листи громадських діячів, представників української науки, культури і церкви до Івана Огієнка (митрополита Іларіона) 1910—1969 / Упор.: І. Преловська та ін. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2011. — С. 67.
Пирогов Александр. Газета «Радомыслянинъ» № 1. 1 января 1914 год. 3-й год издания
В. Г. Святненко, С. В. Святненко. Концепт національної ідеї Івана Огієнка
Володимир Молодико. «…кожному віддасть за його вчинками»

Це незавершена стаття про газету.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про друковане видання.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Анастасія Волобуєва. Становлення преси Київської губернії ХІХ — початку ХХ ст. // Образ: щорічний науковий збірник / голова редкол. В. Різун, голов. ред. Н. Сидоренко; Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2010. — Вип. 11. — С. 89 — 100.

[1]