Раден Салех Саджаф Бустаман (яван. ꦫꦢꦺꦤ꧀ꦱꦭꦺꦃꦯ꦳ꦫꦶꦥ꦳꧀ꦨꦸꦱ꧀ꦠꦩꦤ꧀, араб. رادين صالح شريف بوستامن‎; 1807 — 23 квітня 1880) — індонезійський художник арабо-яванського походження. Він вважається батьком сучасного індонезійського живопису.[4][5] Велика кількість робіт Салеха зберігається в Державному музеї в Амстердамі.

Раден Салех Саджаф Бустаман
Raden Saleh Syarif Bustaman
Фотографія 1872 року
При народженні Saleh Sjarif Boestaman
Народження 1807(1807)
Семаранг, Голландська Ост-Індія
Смерть 23 квітня 1880(1880-04-23)
  Бейтензорг, Голландська Ост-Індія
Країна  Нідерландська Ост-Індія
Жанр Живопис, малюнок
Діяльність куратор, художник, рисувальник, аквареліст, літограф
Напрямок Романтизм
Роки творчості з з 1829
Твори Posthumous portrait of Herman Willem Daendels (1762-1818). Gouverneur-generaal (1808-10)d, Portrait of Johannes Graaf van den Bosch (1780-1844), Gouverneur-generaal (1830-33)d і Portrait of Jean Chrétien Baud (1789-1859), Gouverneur-generaal ad interim (1833-35)d
У шлюбі з ms R. Salehd
Роботи в колекції Національний музей світових культурd[1], Museum Rotterdamd, Рейксмузей, Смітсонівський музей американського мистецтва, Музей Торвальдсена, Voerman Stadsmuseum Hattemd[2], National Museum Paleis het Lood[3], Королівський палац, Tropenmuseum, National Gallery Singapored і Музей образотворчих мистецтв

CMNS: Раден Салех у Вікісховищі

Біографія ред.

Раден Салех народився в Семаранзі в князівській родині. Його батьком був Сеїд Хусейн ібн Альві ібн Авал ібн Ях'я, дідом по материнській лінії — Сеїд Абдулла Бустаман.[6].

Молодого Раден Салеха вперше почав навчати бельгійський маляр Антуан Пайєн. Він помітив талант Салеха і переконав колоніальний уряд відправити його на навчання до Європи. Салех прибув до Нідерландів в 1829 році, де почав вчитися у Корнеліса Круземана і Андреаса Схелфхаута.

Від Круземана Салех навчився портрентому живопису, а Схелфхаут допоміг йому розвинути навички пейзажиста. Згодом Салеха почали запрошувати до європейських дворів писати портрети. В 1836 році він став першим індонезійцем, котрий прийняв масонство. З 1839 року він п'ять років провів при дворі Ернста I, герцога Саксен-Кобург-Готського, котрий став його покровителем.

Раден Салех відвідав низку європейських міст, а також Алжир. Загалом, він прожив в Європі 20 років. Після повернення в Ост-Індію в 1852 році, Салех працював при мистецький колекції колоніального уряду, малював портети генерал-губернаторів. а також портрети інших представників колоніальної еліти і пейзажі.

Раден Салех помер 23 квітня 1880 року.

Вшанування пам'яті ред.

На честь Радена Салеха названий 23-кілометровий кратер на Меркурії[7].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. NMVW-collection website
  2. H.W.Daendels
  3. Medaille voor Moed en Trouw, Nederland, zilver, versiersel met Javaanse tekst — 1839.
  4. Raden Saleh: The Romantic Aristocrat. Архів оригіналу за 20 грудня 2017. Процитовано 18 травня 2021.
  5. Prince Raden Saleh: Aristocrat, Artist, Scientist and Patriot [Архівовано 2011-07-27 у Wayback Machine.]
  6. Algadri, Hamid (1994). Dutch Policy against Islam and Indonesians of Arab Descent in Indonesia. Jakarta, Indonesia: LP3ES. p. 187. ISBN 979-8391-31-4.
  7. New Names for a Second Set of Craters on Mercury. Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory. 26 листопада 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 2 травня 2010.

Джерела ред.

  • Дьомін Л. М. Загадочный принц: Раден Салех и его время. — Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. — 192 с. — 4500 прим. — ISBN 5-02-016892-0.
  • Погадаєв, Віктор. Романтик с острова Ява — «Восточная коллекция», М.: РГБ, 2014, № 1, с. 152—156.
  • Karnadi, Koes (editor) 2006) Modern Indonesian art: from Raden Saleh to the present day introduction by Suwarno Wisetrotomo; with contributions by Agung Hujatnikajennong … [et al.] Denpasar: Koes Artbooks. ISBN 979-8704-02-9
  • Heuken, Adolf (1982). Historical Sites of Jakarta. Jakarta, Indonesia: Cipta Loka Caraka.
  • Yayasan Untuk Indonesia (2005). Ensiklopedi Jakarta: culture & heritage, Volume 3. Jakarta, Indonesia: merintah Provinsi Daerah Khusus Ibukota Jakarta, Dinas Kebudayaan dan Permuseuman, Indonesia}. ISBN 978-979-8682-52-0.