Рагім Мамед (Мамед Рагім Аббасогли Гусейнов; 1907—1977) — азербайджанський радянський поет. Народний поет Азербайджанської РСР (1964). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1949).

Рагім Мамед
Народився 7 (20) квітня 1907
Баку, Російська імперія[1]
Помер 6 травня 1977(1977-05-06) (70 років)
Баку, Азербайджанська РСР, СРСР
Поховання Алея честі
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Azerbaijan 1918.svg Азербайджанська Демократична Республіка
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, поет, перекладач
Мова творів азербайджанська
Жанр вірш[d], поема і п'єса[d]
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія

БіографіяРедагувати

Народився 7 (20 квітня) в Баку. Навчався в Бакинському міському училищі, після 1918 року — в міській школі № 5. У 1931 році закінчив АзПІ імені В. І. Леніна. У 1926 році написав твір, присвячений радянізації Азербайджану. У 1929 році у видавництві «Азернешр» вийшла перша книга віршів поета азербайджанською мовою. Починав з інтимно-ліричних віршів, потім перейшов до соціально-політичних тем.

У роки війни, перебуваючи в рядах РККА, друкував свої вірші і статті в армійських газетах Закавказького фронту. Поет вів велику громадську роботу в СП Азербайджану, був членом редколегії азербайджанської «Літературної газети». У своїх творах розповідав про боротьбу за нафту, колгоспне будівництво, оспівував подвиг радянського народу в роки війни, вів антирелігійну пропаганду. Його вірші багаті народною лексикою.

Перекладав на азербайджанську мову твори «Фархад і Ширін» А. Навої, «Сім красунь» Нізамі, О. С. Пушкіна («Руслан і Людмила», «Кавказький полонений»), М. Ю. Лермонтова, М. О. Некрасова, О. Т. Твардовського, В. В. Маяковського, Д. Бідного, О. О. Блока, С. П. Щипачова, М. В. Ісаковського, І.-В. Гете, Ш. Петефі, А. Гідаша, О. Т. Туманяна, Й. Г. Грішашвілі, Абая, Кеміне.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати