Вікіпедія

Раббота Хо

(Перенаправлено з Раббота Хо (гурт))

Раббота Хо — український рок-гурт із міста Києва. Один із провідних колективів українського альтернативного, експериментального і авангардного року кінця 1980-х років[1][2].

Раббота Хо
Основна інформація
ЖанрАльтернативний рок, авангардний рок, експериментальний рок
КраїнаСРСР СРСР
Україна Україна
МістоКиїв
Моваросійська, українська
СкладСергій Попович (гітара, вокал)
Костянтин Довженко (барабани)
Ігор Грановський (клавішні, вокал)
Микола Ігнатенко(бас-гітара)
Юрій Тугушев (слайди)
rabbota-ho.kiev.ua​(укр.)

Історія

ред.

Спочатку гурт мав назву Вавилон. Його заснували на початку 1987 року Сергій Попович (гітара[2], вокал), Костянтин Довженко (барабани), Ігор Грановський (клавішні, вокал) і Юрій Михайличенко (бас-гітара, вокал)[3].

В такому складі гурт виступив досить вдало на фестивалі «Молодіжне перехрестя» і записав два альбоми «Взъерошеное дерево» та «Потенция»[3].

1 лютого 1988 року колектив змінив свою назву на Раббота Хо, оскільки його покинув Михайличенко, який і був автором попередньої назви. Потім гурт вступив до «Рокъ-Артілі», а вперше виступив у середині квітня на збірному концерті в Голосієвому, де виконали три пісні. До літа створили півгодинну концертну програму, яка містила 6 пісень: «Мурахи», «Солідол», «Москва», «Ідіот», «Фельдфебельський романс», «Обличчя»[4], а вся програма мала назву «Фельдфебельський романс»[2]. Тоді основу колективу складали: Сергій Попович (гітара, вокал), Костянтин Довженко (барабани, вокал), Ігор Грановський (клавішні, вокал). Того ж року колектив вдало виступив на міжнародному фестивалі «Літуаніка» у Вільнюсі[2].

Гурт багато експериментував з музикою, яка була урбаністичною за характером і депресивно оптимістичною за змістом[3].

Після розпаду "Рокъ-Артілі" колектив переважно зосередився на студійній роботі, оскільки організувати концерти самостійно було важко[2].

У 1989-90 роках гурт брав участь у фестивалях в Таллінні, Ленінграді, Москві, Азії, після чого в новому складі (Попович — гітара, ритм-бокс, Микола Ігнатенко — бас, Юрій Тугушев — слайди) представив програму «Танець»[3].

Влітку 1992 новим місцем репетицій став музей «Київська фортеця», яка колись була в'язницею «Косий капонір»[3].

Леонід Бурлаков пропонував Сергію Поповичу місце аранжувальника і гітариста в гурті Мумій Тролль, але той відмовився, оскільки працював тоді концертним звукорежисером у ВВ[2]. Одними з його найуспішніших робіт як звукорежисера є «Країна мрій» ВВ та «Пиратская Любовь» гурту Пірата Бенд[3].

Наприкінці 1990-х Попович створив дівочу грандж-команду Танки, а потім став просто виступати дуетом з її басисткою Талою Мюллер. До них приєдналися Георгій Тараман (семплери) та Михайло Мартинчук (гітари) і в цьому складі у 2000 році був записан міні-альбом «Любов/Нелюбов»[3].

Подальша доля учасників колективу

ред.

Після виходу Юрія Михайличенка зі складу він згодом створив акустичну «Іванову Вісь»[3].

Сергій Попович переїхав жити до Нью-Йорка[2].

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2015)

Дискографія[5]

ред.
  • збірка — «Кіевъ Рокъ Артѣль» (Reel-2-Reel, Promo) Рок-Артіль, 1988
  • альбом — Фельдфебельский романс (касета), 1989
  • альбом — Концерт в Запорожье (касета), 1989
  • збірка — Треш-чатик 2 (касета), Фонограф, 1989
  • альбом — Репетиция без оркестра (касета), 1990
  • альбом — Танец (касета), 1991
  • збірка — Новая сцена. Underground from Ukraine! 14 Bands from Kiev & Kharkov‎ (CD) What's So Funny About .. ‎- SF133 Indigo — 2933-2, 1993
  • альбом — Гадкие лебеди, 1995
  • альбом — Танец (CD) JRC, 2001
  • сингл — Последняя песня («Баландала») (File, MP3) Quasi Pop Records ‎- QPOP 1MP3, 2002
  • альбом — Tanets (File, MP3) Quasi Pop Records ‎- QPOP 2MP3, 2002

Примітки

ред.
  1. ↑ Ежова Т. «Раббота» —— не вовк... // Комсомольський Прапор. — 1989. — 21 січня. —— № 9-10.
  2. ↑ а б в г д е ж Українська рок-антологія «Легенди химерного краю». Архів оригіналу за 20 серпня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
  3. ↑ а б в г д е ж и КМ студія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 жовтня 2015.
  4. ↑ Фонограф 1989. Дайджест. стр 47
  5. ↑ Українська музика та звукозапис. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.

Література

ред.
  • Інф. «Гучномовець». Ієрогліфи Рабботи Хо. — В бр.: Музична студія «Фонограф». Дайджест 1989. — Київ: «Театрально-концертний Київ»; Студія «Фонограф», 1989. — Стор. 46-47.
  • А. Коблов. Раббота Хо. Танец. Начало проекта, 1990 год // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №3 (1991). — С. 103.(рос.)
  • А. Кушнир-Пигарев. Раббота Хо. Мы несём миссию освобождения сознания: интервью с Сергеем Поповичем // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №2 (1990). — С. О.(рос.)
  • Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978-1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — №7 (2007). — Стор. 39-40.
  • Раббота Хо: Танец. – В кн.: Александр Кушнир. 100 магнитоальбомов советского рока. — Москва: «Аграф»; «Крафт+», 1999.(рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раббота_Хо&oldid=38207596