Контр Культ Ур'а — радянський і російський журнал про поп- і рок-музичне запілля, що виходив у Москві. Крім музики друкував статті та «тєлєґи» щодо культури та філософії, вірші, п’єси. Журнал був самвидавом і виходив неперіодично: в 1990—1991 і 2001—2002 друком вийшло 5 чисел[2]. На думку журналу «Афиша», «Контр Культ Ур’а» була «головним журналом рок-самвидаву»[3].

Контр Культ Ур'а
Країна видання СРСР СРСРРосія Росія
Тематика аванґардандеґраудпоп-музикарок-музика
Періодичність виходу неперіодичне видання
Мова російська
Адреса редакції 123154, г. Москва, а/я 76[1]
Головний редактор А. Волков, С. Ґурьєв
Видавець самвидав
Засновник А. Волков, С. Ґурьєв
Засновано 1989
Обсяг 110—200 стор.
Наклад 370 (1990)
10.000 (1991) примірників
Ціна 30—100 руб. (1991)

ІсторіяРедагувати

Журнал вирішили видавати наприкінці 1989 року Алєксандр Волков і Сєрґєй Ґурьєв, члени редакції московського самвидав-журналу «Урлайт», що він почав розпадатися на кілька журналістських колєктивів. Перше число вийшло друком на початку наступного, 1990 року та мало 170 сторінок з текстами про київський рок, Ніну Гаґен, Ніка Рок-н-рола, «Оберманекен», Сєрґєя Риженко, Дмітрія Сєліванова, Devo, оглядами концертів і фестивалів [4].

Перші два числа тиражувалися на фотокопіювальному апараті, їхній наклад не перевищував кількох сотень примірників. Третє число (1991) було надруковане у типоґрафію накладом в 10.000 екз. Після його виходу редакція взяла десятирічну перерву, щоб повернутися з двома — 2001 і 2002 років — числами. Серед авторів цих чисел — відомий російський музикант, публіцист і політхнолоґ Сєрґєй Жаріков, засновник і керівник гурту «ДК».

ЗмістРедагувати

Розлогі роздуми над сенсом і призначенням панк-року та рок-музики загалом[5] поєднувалися в журналі з порноґрафічними п'єсами[6], запальною полємікою редакторів, розбором спадщини Маркузе[7] та треш-культури[8], шпильками на адресу рок-гуртів старої формації і «просуванням у маси» представників тогочасного музичного андеґраунду — «Гражданской обороны», «Комитета охраны тепла», Ніка Рок-н-рола, Янкі, Ivanov Down тощо. «Контр Культ Ур’а» ж першою в СРСР надрукувала статті про таких іноземних виконавців і формації, як Ніна Гаґен, Dead Kennedys, Laibach. Числа 2—5 містили рубрику «Коллектор» з рецензіями на більш-менш «свіжу» музику (не обов’язквово підпільну).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Контр Культ Ур’а. — №3 (1991). — С. 183.
  2. Див. 1-у стор. обкладинки 5-го числа.
  3. «Контркультура» — главный журнал рок-самиздата
  4. В номере: // Контр Культ Ур’а. — №1 (1990). — С. 1.
  5. Иван Соколовский. Конец андерграунда // Контр Культ Ур’а. — №3 (1991). — С. 130-134.
  6. Свен Гундлах. Четверо из его народа // Контр Культ Ур’а. — №3 (1991). — С. 170-181.
  7. А. Сидоров. Что осталось от Маркузе? // Контр Культ Ур’а. — №3 (1991). — С. 149-151.
  8. Андрей Кулагин. Trash: передовой рубеж борьбы за культуру // Контр Культ Ур’а. — №5 (2002). — С. 31-40.

ПосиланняРедагувати