Раббота Хо
Раббота Хо — український рок-гурт із міста Києва. Один із провідних колективів українського альтернативного, експериментального і авангардного року кінця 1980-х років[1][2].
| Раббота Хо | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | Альтернативний рок, авангардний рок, експериментальний рок |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Місто | Київ |
| Мова | російська, українська |
| Склад |
Сергій Попович (гітара, вокал) Костянтин Довженко (барабани) Ігор Грановський (клавішні, вокал) Микола Ігнатенко(бас-гітара) Юрій Тугушев (слайди) |
| rabbota-ho.kiev.ua(укр.) | |
Історія ред.
Спочатку гурт мав назву Вавилон. Його заснували на початку 1987 року Сергій Попович (гітара[2], вокал), Костянтин Довженко (барабани), Ігор Грановський (клавішні, вокал) і Юрій Михайличенко (бас-гітара, вокал)[3].
В такому складі гурт виступив досить вдало на фестивалі «Молодіжне перехрестя» і записав два альбоми «Взъерошеное дерево» та «Потенция»[3].
1 лютого 1988 року колектив змінив свою назву на Раббота Хо, оскільки його покинув Михайличенко, який і був автором попередньої назви. Потім гурт вступив до «Рокъ-Артілі», а вперше виступив у середині квітня на збірному концерті в Голосієвому, де виконали три пісні. До літа створили півгодинну концертну програму, яка містила 6 пісень: «Мурахи», «Солідол», «Москва», «Ідіот», «Фельдфебельський романс», «Обличчя»[4], а вся програма мала назву «Фельдфебельський романс»[2]. Тоді основу колективу складали: Сергій Попович (гітара, вокал), Костянтин Довженко (барабани, вокал), Ігор Грановський (клавішні, вокал). Того ж року колектив вдало виступив на міжнародному фестивалі «Літуаніка» у Вільнюсі[2].
Гурт багато експериментував з музикою, яка була урбаністичною за характером і депресивно оптимістичною за змістом[3].
Після розпаду "Рокъ-Артілі" колектив переважно зосередився на студійній роботі, оскільки організувати концерти самостійно було важко[2].
У 1989-90 роках гурт брав участь у фестивалях в Таллінні, Ленінграді, Москві, Азії, після чого в новому складі (Попович — гітара, ритм-бокс, Микола Ігнатенко — бас, Юрій Тугушев — слайди) представив програму «Танець»[3].
Влітку 1992 новим місцем репетицій став музей «Київська фортеця», яка колись була в'язницею «Косий капонір»[3].
Леонід Бурлаков пропонував Сергію Поповичу місце аранжувальника і гітариста в гурті Мумій Тролль, але той відмовився, оскільки працював тоді концертним звукорежисером у ВВ[2]. Одними з його найуспішніших робіт як звукорежисера є «Країна мрій» ВВ та «Пиратская Любовь» гурту Пірата Бенд[3].
Наприкінці 1990-х Попович створив дівочу грандж-команду Танки, а потім став просто виступати дуетом з її басисткою Талою Мюллер. До них приєдналися Георгій Тараман (семплери) та Михайло Мартинчук (гітари) і в цьому складі у 2000 році був записан міні-альбом «Любов/Нелюбов»[3].
Подальша доля учасників колективу ред.
Після виходу Юрія Михайличенка зі складу він згодом створив акустичну «Іванову Вісь»[3].
Сергій Попович переїхав жити до Нью-Йорка[2].
| Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2015) |
Дискографія[5] ред.
- збірка — «Кіевъ Рокъ Артѣль» (Reel-2-Reel, Promo) Рок-Артіль, 1988
- альбом — Фельдфебельский романс (касета), 1989
- альбом — Концерт в Запорожье (касета), 1989
- збірка — Треш-чатик 2 (касета), Фонограф, 1989
- альбом — Репетиция без оркестра (касета), 1990
- альбом — Танец (касета), 1991
- збірка — Новая сцена. Underground from Ukraine! 14 Bands from Kiev & Kharkov (CD) What's So Funny About .. - SF133 Indigo — 2933-2, 1993
- альбом — Гадкие лебеди, 1995
- альбом — Танец (CD) JRC, 2001
- сингл — Последняя песня («Баландала») (File, MP3) Quasi Pop Records - QPOP 1MP3, 2002
- альбом — Tanets (File, MP3) Quasi Pop Records - QPOP 2MP3, 2002
Примітки ред.
- ↑ Ежова Т. «Раббота» —— не вовк... // Комсомольський Прапор. — 1989. — 21 січня. —— № 9-10.
- ↑ а б в г д е ж Українська рок-антологія «Легенди химерного краю». Архів оригіналу за 20 серпня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ а б в г д е ж и КМ студія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Фонограф 1989. Дайджест. стр 47
- ↑ Українська музика та звукозапис. Архів оригіналу за 26 вересня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
Література ред.
- Інф. «Гучномовець». Ієрогліфи Рабботи Хо. — В бр.: Музична студія «Фонограф». Дайджест 1989. — Київ: «Театрально-концертний Київ»; Студія «Фонограф», 1989. — Стор. 46-47.
- А. Коблов. Раббота Хо. Танец. Начало проекта, 1990 год // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №3 (1991). — С. 103.(рос.)
- А. Кушнир-Пигарев. Раббота Хо. Мы несём миссию освобождения сознания: интервью с Сергеем Поповичем // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №2 (1990). — С. О.(рос.)
- Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978-1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — №7 (2007). — Стор. 39-40.
- Раббота Хо: Танец. – В кн.: Александр Кушнир. 100 магнитоальбомов советского рока. — Москва: «Аграф»; «Крафт+», 1999.(рос.)
Посилання ред.
- Сергій Попович про групу «Раббота ХО» [Архівовано 10 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Українська рок-антологія «Легенди химерного краю» [Архівовано 20 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- КМ студія [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- rock.kiev.ua [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Роман Піщалов. Київський індіпендент 1987–1994
- Пісня "Солидол" на youtube [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Кліп "Высокогорная космическая станция" на youtube [Архівовано 21 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Концертний запис пісні "Муравьи" на youtube [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Роботи Сергія Поповича на discogs.com [Архівовано 18 лютого 2021 у Wayback Machine.]