Раббота Хо — український рок-гурт із міста Києва. Один із провідних колективів українського альтернативного, експериментального і авангардного року кінця 1980-х років[1][2].

Раббота Хо
Основна інформація
Жанр Альтернативний рок, авангардний рок, експериментальний рок
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Місто Київ
Мова російська, українська
Склад Сергій Попович (гітара, вокал)
Костянтин Довженко (барабани)
Ігор Грановський (клавішні, вокал)
Микола Ігнатенко(бас-гітара)
Юрій Тугушев (слайди)

ІсторіяРедагувати

Спочатку гурт мав назву Вавилон. Його заснували на початку 1987 року Сергій Попович (гітара[2], вокал), Костянтин Довженко (барабани), Ігор Грановський (клавішні, вокал) і Юрій Михайличенко (бас-гітара, вокал)[3].

В такому складі гурт виступив досить вдало на фестивалі «Молодіжне перехрестя» і записав два альбоми «Взъерошеное дерево» та «Потенция»[3].

1 лютого 1988 року колектив змінив свою назву на Раббота Хо, оскільки його покинув Михайличенко, який і був автором попередньої назви. Потім гурт вступив до «Рокъ-Артілі», а вперше виступив у середині квітня на збірному концерті в Голосієвому, де виконали три пісні. До літа створили півгодинну концертну програму, яка містила 6 пісень: «Мурахи», «Солідол», «Москва», «Ідіот», «Фельдфебельський романс», «Обличчя»[4], а вся програма мала назву «Фельдфебельський романс»[2]. Тоді основу колективу складали: Сергій Попович (гітара, вокал), Костянтин Довженко (барабани, вокал), Ігор Грановський (клавішні, вокал). Того ж року колектив вдало виступив на міжнародному фестивалі «Літуаніка» у Вільнюсі[2].

Гурт багато експериментував з музикою, яка була урбаністичною за характером і депресивно оптимістичною за змістом[3].

Після розпаду "Рокъ-Артілі" колектив переважно зосередився на студійній роботі, оскільки організувати концерти самостійно було важко[2].

У 1989-90 роках гурт брав участь у фестивалях в Таллінні, Ленінграді, Москві, Азії, після чого в новому складі (Попович — гітара, ритм-бокс, Микола Ігнатенко — бас, Юрій Тугушев — слайди) представив програму «Танець»[3].

Влітку 1992 новим місцем репетицій став музей «Київська фортеця», яка колись була в'язницею «Косий капонір»[3].

Леонід Бурлаков пропонував Сергію Поповичу місце аранжувальника і гітариста в гурті Мумій Тролль, але той відмовився, оскільки працював тоді концертним звукорежисером у ВВ[2]. Одними з його найуспішніших робіт як звукорежисера є «Країна мрій» ВВ та «Пиратская Любовь» гурту Пірата Бенд[3].

Наприкінці 1990-х Попович створив дівочу грандж-команду Танки, а потім став просто виступати дуетом з її басисткою Талою Мюллер. До них приєдналися Георгій Тараман (семплери) та Михайло Мартинчук (гітари) і в цьому складі у 2000 році був записан міні-альбом «Любов/Нелюбов»[3].

Подальша доля учасників колективуРедагувати

Після виходу Юрія Михайличенка зі складу він згодом створив акустичну «Іванову Вісь»[3].

Сергій Попович переїхав жити до Нью-Йорка[2].

Дискографія[5]Редагувати

  • збірка — «Кіевъ Рокъ Артѣль» (Reel-2-Reel, Promo) Рок-Артіль, 1988
  • альбом — Фельдфебельский романс (касета), 1989
  • альбом — Концерт в Запорожье (касета), 1989
  • збірка — Треш-чатик 2 (касета), Фонограф, 1989
  • альбом — Репетиция без оркестра (касета), 1990
  • альбом — Танец (касета), 1991
  • збірка — Новая сцена. Underground from Ukraine! 14 Bands from Kiev & Kharkov‎ (CD) What's So Funny About .. ‎- SF133 Indigo — 2933-2, 1993
  • альбом — Гадкие лебеди, 1995
  • альбом — Танец (CD) JRC, 2001
  • сингл — Последняя песня («Баландала») (File, MP3) Quasi Pop Records ‎- QPOP 1MP3, 2002
  • альбом — Tanets (File, MP3) Quasi Pop Records ‎- QPOP 2MP3, 2002

ПриміткиРедагувати

  1. Ежова Т. «Раббота» —— не вовк... // Комсомольський Прапор. — 1989. — 21 сiчня. —— № 9-10.
  2. а б в г д е ж Українська рок-антологія «Легенди химерного краю»
  3. а б в г д е ж и КМ студія
  4. Фонограф 1989. Дайджест. стр 47
  5. Українська музика та звукозапис

ЛітератураРедагувати

  • Інф. «Гучномовець». Ієрогліфи Рабботи Хо. — В бр.: Музична студія «Фонограф». Дайджест 1989. — Київ: «Театрально-концертний Київ»; Студія «Фонограф», 1989. — Стор. 46-47.
  • А. Коблов. Раббота Хо. Танец. Начало проекта, 1990 год // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №3 (1991). — С. 103.(рос.)
  • А. Кушнир-Пигарев. Раббота Хо. Мы несём миссию освобождения сознания: интервью с Сергеем Поповичем // «Контр*Культ*Ур’а» (Москва). — №2 (1990). — С. О.(рос.)
  • Роман Піщалов. Київський індіпендент 1978-1994 // «Аутсайдер» (Кихв). — №7 (2007). — Стор. 39-40.
  • Раббота Хо: Танец. – В кн.: Александр Кушнир. 100 магнитоальбомов советского рока. — Москва: «Аграф»; «Крафт+», 1999.(рос.)

ПосиланняРедагувати