Вікіпедія

Післясвітіння

Післясвітіння (англ. Afterglow) ― у метеорології, явище, що складається з кількох інших атмосферних оптичних явищ із загальним визначенням як широка арка білуватого або рожевого сонячного світла в сутінковому небі, що складається з яскравого сегмента та фіолетового світла.[1][2] Фіолетове світло загалом виникає, коли Сонце знаходиться на 2–6° нижче горизонту, від цивільних до морських сутінок, тоді як яскравий сегмент триває до кінця морських сутінок.[3][4] Післясвітіння часто обговорюється у випадках вулканічних вивержень[5], тоді як його фіолетове світло обговорюється як інше вулканічне фіолетове світло.[6] Зокрема, у виверженнях вулканів воно є розсіяним світлом дрібними частинками, такими як пил, зважені в атмосфері.[6] У випадку альпесвітіння, який подібний до Поясу Венери,[7] термін післясвітіння загалом використовується для позначення золотисто-червоного сяючого світла від заходу та сходу сонця, відбитого на небі, і зокрема його останньої стадії, коли фіолетове світло відбивається.[2][1] Протилежністю післясвітіння є передсвітіння (англ. Foreglow), яке відбувається перед сходом сонця.

Яскравий сегмент і фіолетове світло угорі — післясвітіння, перериване сутінковими променями

Сонячне світло досягає Землі приблизно в сутінки під час золотої години інтенсивно в низькоенергетичному та низькочастотному червоному компоненті. Протягом цієї частини цивільних сутінків після заходу сонця та перед світанком червоне сонячне світло залишається видимим, розсіюючись крізь частинки в повітрі. Зворотнє розсіювання, можливе після відбиття від хмар або високих снігових полів у гірських регіонах, крім того, створює світло від червонуватого до рожевого. Високоенергетичні та високочастотні компоненти світла, спрямовані до синього, широко розсіюються, створюючи ширше синє світло морських сутінків до або після червонуватого світла цивільних сутінків, тоді як у поєднанні з червонуватим світлом створюється фіолетове світло.[5] Цей період домінування блакитного кольору називають блакитною годиною і, як і золота година, широко цінується фотографами та художниками.

Після виверження вулкана Кракатау в 1883 році у всьому світі з'явилася серія дивовижних червоних заходів сонця. Величезна кількість надзвичайно дрібного пилу була піднята на велику висоту внаслідок виверження вулкана, а потім поширювалася по всьому світу сильними атмосферними вітрами. На картині Едварда Мунка «Крик», можливо, зображено післясвітіння в цей період.

Дивись також ред.

Список літератури ред.

  1. ↑ а б afterglow. AMS Glossary. American Meteorological Society. 5 жовтня 2015. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 14 серпня 2022.
  2. ↑ а б Full text of 'Weather Glossary'. Internet Archive. The Formula. 14 січня 2022. Процитовано 14 серпня 2022.
  3. ↑ purple light. AMS Glossary. American Meteorological Society. Процитовано 14 серпня 2022.
  4. ↑ bright segment. AMS Glossary. American Meteorological Society. Процитовано 14 серпня 2022.
  5. ↑ а б Corfidi, Stephen F. The Colors of Twilight and Sunset. NOAA/NWS Storm Prediction Center. Процитовано 14 серпня 2022.
  6. ↑ а б Lee, Raymond L.; Hernández-Andrés, Javier (20 січня 2003). Measuring and modeling twilight's purple light. Applied Optics. The Optical Society. 42 (3): 445—457. Bibcode:2003ApOpt..42..445L. doi:10.1364/ao.42.000445. ISSN 0003-6935. PMID 12570266.
  7. ↑ Powell, Jonathan (2018). Atmospheric Factors and Features. The Patrick Moore Practical Astronomy Series. Springer International Publishing. с. 105—130. doi:10.1007/978-3-319-97701-0_8. ISBN 978-3319977003. ISSN 1431-9756.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Післясвітіння&oldid=42376133