Відкрити головне меню

Яку Пінясов
мокш. Яку Пинясов
Народився 29 грудня 1913(1913-12-29)
Мордовська Поляна
Помер 22 травня 1984(1984-05-22) (70 років)
Саранськ, Російська РФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність мокша
Діяльність поет
прозаїк
Мова творів Мокшанська
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Я́ків Макси́мович Пінясо́в (мокш. Яку Пинясов; *29 грудня 1913(19131229), с. Мордовська Поляна тепер Зубово-Полянського району Мордовії — †22 травня 1984, м. Саранськ) — мокшанський поет, прозаїк, радіожурналіст.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині мокшанського фермера Максима Пінясова. Закінчив Саранський педагогічний (1931) та Московський редакційно—видавничий (1934) технікуми.

1932 — перекладач сектора національної літератури видавництва видавництва «Молода гвардія» (Москва), літературний редактор журналу «Колхозонь эряф» («Колгоспне життя», Саранськ), вчитель мокшанської мови та літератури Стародракінської середньої школи Ковилкінського району, редактор Мордовського радіокомітету.

Народний (1983), заслужений (1963) письменник, лауреат Державної премії (1970) Мордовської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (МАРСР).

Був мобілізований до лав сталінської армії. Нагороджений медалями за участь у Другій світовій війні.

Літературна діяльністьРедагувати

Творчу діяльність розпочав наприкінці 20—их рр. ХХ ст. Основу збірок «Эряфсь панжи» («Життя квітує», 1933), «Эряфсь аськоляй инголи» («Життя крокує вперед», 1934), «Тол» («Вогонь», 1945) тощо склали вірші про сільське життя, успіхи в розбудові національної мокшанської культури, є також цікава пейзажна лірика.

Пінясов один з небагатьох мокшанських авторів, якому поталанило бути перекладеним низкою європейських мов. Його твори виходили друком в Англії, Болгарії, Угорщині, Німеччині, Китаї, Румунії, Чехії, Словаччині.

Твори для дітейРедагувати

Новели, казки, оповідання, повісті П. присвячені дітям. Автор зображує в них життя села і міста, сім'ї та школи, світ тварин та рослин, веселі випадки, ігрові ситуації. Твори Пінясова спонукають дітей до пізнання навколишнього світу, прояву фантазії, природнього почуття добра, справедливості, залучають до читання, навчають бачити красу мокшанського слова («Кода Гришка якась Москуву» — «Як Гришко їздив до Москви», 1949; «Золотань цятконят» — «Золоті іскри», 1955; «Акша орнят» — «Білі шубки», 1958; «Пацят» — «Крила», 1964 тощо).

Автор майже 70 книжок для дітей, більшість з яких перекладено іноземними мовами (найбільше російською). Збірка оповідань «Звичайні рукавички» 7 разів перевидані в Москві (РФ), повість «Голосний брат» — 2 рази.

ТвориРедагувати

  • Живые фонарики: Забавные истории, загадки и сказки / Пер. Н. Богданова.— М., 1956
  • Дедушкин полюс: Забавные истории и рассказы / Пер. Н. Богданова.— М., 1963
  • Сиянь путерькскат: Расскаст, ёфкст и пьесат.— Саранск, 1978.

ДжерелаРедагувати

  • Самошкин С. Я. М. Пинясов: Очерк творчества // История мордовской советской литературы: В 3 т.— Саранск, 1971.— Т. 2
  • Имяреков М. Шачема краень лихтибря. Яков Пинясов // Писательсь и эряфсь: Мокшэрзянь писательхнень творческяй портретсна.— Саранск, 1992
  • Мордовия. Кто есть кто. Энциклопедический словарь—справочник. — Ульяновск, 1997. — с. 320.