Відкрити головне меню
Пінополістирол (полістирольний пінопласт)

Пінополістиро́л — легкий ніздрюватий матеріал, що утворюється спіненням полістиролу, складається з атомів водню і вуглецю. У побуті на означення пінополістиролу часто використовують слово пінопласт, хоча пінопласти - це також і інші спінені пластмаси: поліуретанові пінопласти, полівінілхлоридні, фенол-формальдегідні, карбамідно-формальдегідні пінопласти.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Цей матеріал був синтезований у 1951 році в Німеччині й відразу ж почав застосовуватися як теплоізолятор для обшивання зовнішніх стін будівель. Трохи пізніше була розроблена й відповідна йому система покриттів — полімерна «штукатурка». В кінці п'ятдесятих стало можливим на основі накопиченого досвіду і теоретичних розрахунків запропонувати з повним правом цей матеріал широкому загалу будівельників. На початку шістдесятих років одному австрійському інженерові прийшла думка замінити спосіб зведення стін з подальшим обклеюванням їх пінополістирольними плитами на виготовлення опалубки з пінополістиролу у вигляді блоків, потім складання їх на місці й заливання в них бетону. Результат виходить той же, але трудовитрати істотно нижчі, а, отже, економічно це вигідніше. Відтоді пінополістирольні блоки постійно модернізувалися і сьогодні є міцними і зручними конструкціями, за допомогою яких можна звести будівлю практично будь-якої архітектури.

ОписРедагувати

Початковою сировиною для виробництва незнімною опалубки є звичайний полістирол, який спінюють під тиском і при підвищеній температурі, а потім з маси формують блоки. Оскільки полістирол безпечний (з нього виготовляють одноразовий посуд), пінополістирол успадкував цю його властивість.

Структура пінополістиролу забезпечує його унікальні теплоізоляційні властивості, він водостійкий, відрізняється стабільністю характеристик при експлуатації в регіонах з суворим і вологим кліматом, має і високу механічною міцність, не вбирає вологу. А висока густина пінополістиролу в будівельних елементах і спеціальна конструкція сполучних замків виключають порушення теплопровідності, як на стадії монтажу, так і в процесі експлуатації будівлі. На відміну від інших будівельних матеріалів, пінополістирол не радіоактивний. Пінополістирол не містить речовини, живі мікроорганізми, тому не схильний до дії гризунів, цвілі, грибків і бактерій. Якщо пінополістирол піддається короткочасній дії полум'я він оплавляється навколо джерела вогню, але не займається, і, відповідно, вогонь не розповсюджується. За наслідками пожежних випробувань отримано такі дані: межа вогнестійкості стіни — 2,5 години, швидкість розповсюдження вогню дорівнює нулю.

ЗастосуванняРедагувати

Монтаж несучих стін за технологією із застосуванням пінополістирольної опалубки не викликає ускладнень і доступний навіть непрофесіоналові. Спочатку вмонтовується захисна конструкція, яка потім заповнюється бетоном. Перекриття в такому будинку можуть бути дерев'яними, з монолітного або збірного залізобетону. Вибір виду перекриття визначається проектом будівлі. Асортимент модулів, що випускаються, дозволяє вибирати елементи, необхідні для формування не тільки прямих стін, але і еркерів. Модулі опалубки мають порожнини, які в процесі будівництва армуються і заливаються бетоном. Для формування арок і інших отворів нестандартної форми досить виконати їх в пінополістирольному модулі до заливки бетону і закріпити знизу лист опалубки, наприклад, з фанери. Пінополістирольні елементи несуть одночасно функції опалубки, утеплювача, звукоізоляції, а в технологічних отворах можуть прокладатися різні інженерні комунікації — електроосвітлення, системи опалювання і кондиціонування. І в результаті проведених технологічних операцій — монтажу стінних блоків і плит перекриттів — споруджується будівля, яку можна розглядати як жорстку просторову рамну конструкцію, обрамлену пінополістирольною тепло- і звукоізоляційною оболонкою.

Пожежна небезпекаРедагувати

Легкозаймистий материал. Температура займання 310 °C; температура самозаймання 440 °C. Займається від полум'я сірника (650—835 °C). Горить в розплавленому стані з виділенням значної кількості тепла.

Горіння пінополістирола супроводжується сильним виділенням (267 м³/м³) густого чорного диму. Продукти горіння токсичні. Засоби гасіння: Розпилена вода зі змочувачами. Горіння пінополістиролу близьке до горіння напалму (швидкість горіння близько 10,5 м/хв).

ЛітератураРедагувати

Журнал «Загородный дом», квітень, 2007.

Див. такожРедагувати