Пізня Шу
Пізня Шу (кит. трад.: 後蜀; піньїнь: Hòu Shǔ) — держава, що існувала після припинення династії Тан та розпаду Китаю. Її володарі правили на півдні Китаю у період п'яти династій та десяти держав.
Пізня Шу | ||||
| ||||
Столиця | Ченду | |||
Мови | Китайська | |||
Форма правління | Монархія | |||
Історія | ||||
- Заснування | 934 | |||
- Династія Сун | 965 | |||
Після припинення у 907 році династії Тан на півдні утворилося декілька держав, засновниками яких були військові намісники (цзєдуши). Одним з таких держав стала Рання Шу. Втім вже у 934 році колишній танський військовик Мен Чжісян захопив частину території Шу й утворив державу Пізня Шу. Воно охоплювало територію сучасної провінції Сичуань. Столицею стало місто Ченду. Економічний стан був доволі сприятливим. Тут діяла система двох податків танського імператора Де-цзуна. Також скарбниця попонювалося за рахунок продажу чаю. Тут були найбільші та найліпші чайні плантації в Китаї. Крім того, значний зиск давали великі соляні копальні.
Втім, 965 року ця держава була захоплена військами династії Сун.
Культура
ред.У державі продовжували розвиватися літературні традиції, започатковані ще за династії Тан. Відомою поетесою цього періоду була дружина володаря держави Мень Чана — Сюй. Багато робилося для збереження конфуціанства та даосизму, надавалися можливості буддизму. У 942 році було завершено багаторічну працю зі складання бібліотеки конфуціанських творів в обсязі 130 томів. Вони були записані на дерев'яних табличках. Одними з перших були надруковані книги з даосизму. Значних успіхів досягло книгодрукування.
Правителі
ред.№ | рід | ім'я | Роки життя | Роки правління | Девіз | Примітки | Храмове ім'я | Посмертне ім'я |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | Мень 孟 Mèng |
Цзісян 知祥 Zhīxíang |
874—934 | 934 | Міньде 明德 Míngdé |
Засновник Пізньої Шу. | 高祖 | 文武聖德英烈明孝皇帝 Emperor Wénwǔ Shèngdé Yīngliè Míngxiào |
2 | Чан 昶 Chǎng |
919—965 | 934—965 | Міньде (934–938) 明德 Míngdé Гуанчжень (938–965) 廣政 Guǎngzhèng |
Син Цзісяна. | 後主 | 楚恭孝王 Gongxiao of Chu |
Джерела
ред.- Mote, F.W. (1999). Imperial China (900—1800). Harvard University Press. pp. 11-15. ISBN 0-674-01212-7.