Південно-Африканський Союз
Півде́нно-Африка́нський Сою́з (далі ПАС) — історичний попередник сучасної держави Південно-Африканської Республіки. Державне утворення яке виникло 31 травня 1910 на основі таких окремих колоній та держав: Капська колонія, Колонія Наталь, Колонія Трансвааль і Колонія Оранжевої Річки. Після Першої світової війни Південно-Африканському Союзу було надано мандат Ліги Націй на управління Німецькою Південно-Західною Африкою. Згодом ця територія почала розглядатися у всьому як звичайна провінція Союзу.
| Unie van Suid-Afrika Union of South Africa Unie van Zuid-Afrika Південно-Африканський Союз | |||||||||||||||||||
| член Співдружності | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| Девіз Ex Unitate Vires (з латинської В єдності сила) | |||||||||||||||||||
| Гімн "God Save the King" (1910–52); "God Save the Queen" (1952–57)[a] «Die Stem van Suid-Afrika» (1938–61)[1] (укр. "Поклик Південної Африки") | |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Столиця | Кейптаун (законодавча) Преторія (адміністративна) Блумфонтайн (судова) | ||||||||||||||||||
| Мови | африкаанс, нідерландська мова, англійська мова | ||||||||||||||||||
| Форма правління | Конституційна монархія | ||||||||||||||||||
| Монарх Південної Африки | |||||||||||||||||||
| - 1910–1936 (перший) | Георг V | ||||||||||||||||||
| - 1952—1961 (останній) | Єлизавета II | ||||||||||||||||||
| Генерал-губернатор | |||||||||||||||||||
| - 1910—1914 (перший) | Герберт Гладстоун | ||||||||||||||||||
| - 1959—1961 (останній) | Чарльз Роббертс Сварт | ||||||||||||||||||
| Прем'єр-міністр | |||||||||||||||||||
| - 1910—1919 (перший) | Луїс Бота | ||||||||||||||||||
| - 1958—1961 (останній) | Гендрік Френч Фервурд | ||||||||||||||||||
| Законодавчий орган | парламент | ||||||||||||||||||
| - Upper house | Сенат | ||||||||||||||||||
| - Lower house | Національні Збори | ||||||||||||||||||
| Історія | |||||||||||||||||||
| - Акт Південної Африки 1909 | 31 травня 1910 | ||||||||||||||||||
| - Вестмінстерський статут 1931 | 11 грудня 1931 | ||||||||||||||||||
| - Південно-Африканський Республіканський референдум 1960 | 31 травня 1961 | ||||||||||||||||||
| Площа | |||||||||||||||||||
| - 1961 | 2 045 320 км2 | ||||||||||||||||||
| Населення | |||||||||||||||||||
| - 1961 | 18 216 000 осіб | ||||||||||||||||||
| Густота | 8,9 осіб/км² | ||||||||||||||||||
| Валюта | Південноафриканський фунт (1910—1961), ранд (1961) | ||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=spacer}
ПАС був заснований як домініон, пізніше увійшов до Співдружності Націй, а 31 травня 1961 став державою під назвою Республіка Південна Африка або Південно-Африканська Республіка.
Особливості
ред.На відміну від Канади та Австралії, ПАС був унітарною державою, а не федерацією. Був створений двопалатний парламент, що складався з Палати зборів і Сенату, а його члени були обраними в основному з числа білої меншини країні. Часто рішення приймалися і змінювалися кілька разів на день, аби задовольнити уряд. Перевага парламенту була міцно закріплена. За винятком процедурних питань суди не могли втручатися у рішення парламенту та проведення політики уряду.
Столиці
ред.Через розбіжності з приводу того, де повинна бути столиця ПАС, було досягнуто компромісу: кожна з провінцій отримувала частину прав мати столицю. Уряд розміщувався у Преторії (Трансвааль), парламент — у Кейптауні, Апеляційна Комісія — у Блумфонтейні (Оранжева вільна держава), а Пітсбург (Наталь) отримав фінансову компенсацію. Така домовленість фактично зберігається і сьогодні, оскільки більшість органів державної влади розташовані у Преторії, за окремими винятками. Так, Конституційний Суд і Комісія з прав людини розташована у Йоганнесбурзі, Верховний апеляційний суд і Судова Комісія у Блумфонтейні, а парламент у Кейптауні.
Відносини з метрополією
ред.ПАС спочатку залишався під британською короною як незалежний домініон Британської імперії. З плином Вестмінстерського статуту в 1931 році ПАС став за статусом рівним членом Співдружності, а правління Сполученого Королівства не могло вже поширюватися на ПАС. Англійський король почав носити титул короля Південної Африки, а не короля Сполученого Королівства. Монарх був представлений у Південній Африці генерал-губернатором, але фактичне управління здійснював прем'єр-міністр, що очолював уряд. Луїс Бота, колишній бурський генерал, був призначений першим прем'єр-міністром ПАС, очолюючи коаліцію, що представляла білих африканерів та англомовних громадян. Судові рішення, а також рішення державних службовців приймалися в ім'я корони. Єлизавета II була останнім монархом Південної Африки.
Мови
ред.За Конституцією, офіційною мовою поряд з англійською спочатку була нідерландська мова, але де-факто була замінена африкаанс у 1926 році. Проте юридично нідерландська мова і африкаанс співіснували до 1960 року.
Кінець ПАС
ред.Після референдуму 5 жовтня 1960 року, під час якого біле населення проголосувало на користь встановлення Республіки, ПАС перетворився у Південно-Африканську Республіку. 31 травня 1961 р. і країна вийшла зі Співдружності через засудження політики апартеїду (фактично її було виключено). Згодом південноафриканський парламент прийняв конституцію, скасував закони ПАС. Особливості політичної системи ПАС були перенесені з дуже невеликими змінами до новоствореної республіки.
Нотатки
ред.- ↑ Залишався королівським гімном до 1961.
Примітки
ред.- ↑ South Africa Will Play Two Anthems Hereafter. The New York Times. New York. 3 червня 1938. с. 10. Процитовано 31 жовтня 2018.
Посилання
ред.- CJ Muller (ed) 500 Years History of South Africa, H&R Academica 1969
- L Thompson A History of South Africa, Johnathan Ball Publishers 2006. ISBN 1-86842-236-4
- L Thompson, The Unification of South Africa 1902—1910, Oxford University Press 1960.