Династія Південна Ці
Дина́стія Південна Ці (спрощ.: 南齐朝; кит. трад.: 南齊朝; піньїнь: Nán Qí cháo) — династія, що правила з 479 року Китаєм після повалення династії Лю Сун. Ця династія керувалася імператорами з роду Сяо, першим з яких був Гао-ді. Правління цієї династії тривало 23 роки й відзначалося внутрішньою нестабільністю. Повалена династією Лян у 502 році.
Південна Ці | ||||
| ||||
Імперія династії Південна Ці у 500 році | ||||
Столиця | Цзінькан | |||
Мови | Китайська | |||
Форма правління | Монархія | |||
Історія | ||||
- Заснування | 479 | |||
- Повалення | 502 | |||
|
Історія
ред.Засновником династії став впливовий сановник Сяо Даочен, що перебував на службі у династії Лю сун. Він очолив повстання місцевих князів проти імператора Шунь-ді, якого у 479 році скинув з трону. Тоді ж Сяо оголосив себе імператором, утворивши нову династію Південна Ці. В результаті частина знаті втекла на північ до держави Північна Вей.
Сяо Даочен та його наступник Сяо Цзе зуміли придушити спротив поваленого роду Лю, а також деякий час протидіяли атакам династії Північна Вей. Після смерті цих імператорів у 494 році розпочалися внутрішні негаразди, що суттєво послабили південну Ці (Сяо Луань послідовно вбив декількох імператорів). Цим скористалася Північна Вей, яка завдали поразки ціським військам. В результаті один з родичів імператора Сяо Янь у 502 році скинув Південну Ці, утворивши династію Лян.
Культура
ред.За час цієї династії навколо сина імператора принца Сяо Цзиляна склалася поетична співдружність «Вісім друзів з Цзінлін» (Цзінлін ба ю). Серед найвідоміших його представників були Сяо Янь (464-549), Шень Юе (441-513), Сє Тяо (464-499), Ван Жун (467—493). Ці поети намагалися реалізувати в поетичному тексті притаманну китайській мови властивість — наявність мелодійних тонів. Шляхом регламентованого чергування їх зробити вірш більш музичним та інтонаційно багатим, надати йому більш строгу і завершену форму.
Імператори
ред.Посмертне ім'я | Особисте ім'я | Роки правління | Девіз і роки правління |
---|---|---|---|
Гао-ді 高帝 Gāodì |
Сяо Даочен 蕭道成 Xiāo Dàochéng |
479–482 |
|
У-ді 武帝 Wǔdì |
Сяо Цзе 蕭賾 Xiāo Zé |
483–493 |
|
Юйлінь-ван 鬱林王 Yùlínwáng |
Сяо Чжаоє 蕭昭業 Xiāo Zhāoyè |
494 |
|
Хайлін-ван 海陵王 Hǎilíngwáng |
Сяо Чжаовень 蕭昭文 Xiāo Zhāowén |
494 |
|
Мін-ді 明帝 Míngdì |
Сяо Луань 蕭鸞 Xiāo Luán |
494–498 |
|
Дунхунь-хоу 東昏侯 Dōnghūnhóu |
Сяо Баоцзюань 蕭寶卷 Xiāo Bǎojuǎn |
498–501 |
|
Хе-ді 和帝 Hédì |
Сяо Баожун 蕭寶融 Xiāo Bǎoróng |
501–502 |
|
Джерела
ред.- Rayne Kruger. All Under Heaven. A Complete History of China.—Boston, 2003.— р.212