Відкрити головне меню

ЖиттєписРедагувати

Отримав початкову освіту, але багато здобув самотужки. Був підмайстром у М. Мурашка, який працював над іконостасом Володимирського собору в Києві (внутрішні настінні розписи якого закінчено 1896).

Переїзд до Санкт-ПетербургаРедагувати

З Києва переїхав до Санкт-Петербурга, де працював теслею на фабриці з виготовлення фортепіано і роялів. Переслідувався під час революції 1905. Начебто сидів в одній камері з Л. Троцьким (останній був під арештом у Санкт-Петербурзі з грудня 1905 по жовтень 1906). Якименко висланий зі столиці в Молдавію (Балта?).

Діяльність в Катеринославській «Просвіті»Редагувати

Після заслання йому заборонено жити в столицях і він обрав Катеринослав, де з'явився не пізніше 1909. Одразу включився в життя місцевої «Просвіти». Збереглося фото Якименка в одній з ролей в козацькому вбранні — можливо, у виставі «Сава Чалий».

РодинаРедагувати

 
Прокіп Якименко з дружиною Мотрею.

1910 одружився з Мотрею Магро (18841965), уродженкою с. Чернеччина на Катеринославщині. Виховували двох синів — Василя (1913 р. н.) і Лева (1915). Василь у 1942 вивезений до Німеччини, після війни переїхав до США, лікар за фахом. Там і помер. Син Василя Анатоль Якименко живе в Іспанії. Лев працював в облфілармонії, настроював музичні інструменти.

Членство в УСДРПРедагувати

Якименко був членом підпільної УСДРП. Його прізвище фігурує в архівах губернського жандармського управління.

1 листопада 1915 агент охранки під псевдонімом «Покровський» інформував, що Якименко є скарбником організації, жандарми дали йому «кличку наружного наблюдения» — «Усач».

Життя за більшовицької окупації УкраїниРедагувати

У голодному 1921 Якименки виїхали на Приорілля на батьківщину Мотрі. У 1925 родина повернулася до Катеринослава. Жили на вул. Колодязній, 2. Після війни Якименко працював музичним майстром в облфілармонії, ремонтував музичні інструменти, працював червонодеревником. Близько 19541956 вийшов на пенсію. Виготовляв бандури. Був знайомий з Дмитром Яворницьким, як тесля лагодив йому веранду і ґанок. Олійні портрети Якименка, які зберігаються в його родині, написали дніпропетровські художники Йосип Білополий та В'ячеслав Ховаєв (обидва — 1958).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.
  • Панасенко Н. Передай добро по кругу // Днепр вечерний. — 1981. — 19 січня.
  • ДАДО. Ф. 513. On. 2СЧ, од. зб. 3146. Арк. 13.

ПосиланняРедагувати