Прокоф'єв Олександр Андрійович

російський письменник

Олександр Андрійович Прокоф'єв (2 грудня 1900(19001202), село Кобона, тепер Кіровського району Ленінградської області, Російська Федерація — 18 вересня 1971, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський російський поет, співробітник органів державної безпеки СРСР, військовий кореспондент, відповідальний секретар правління Ленінградського відділення Спілки письменників РРФСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1956—1966 роках. Герой Соціалістичної Праці (1.12.1970).

Прокоф'єв Олександр Андрійович
Народився 19 листопада (2 грудня) 1900[2][4] або 2 грудня 1900(1900-12-02)[5][4]
Кобона, Новоладозький повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер 18 вересня 1971(1971-09-18)[1][2][…] (70 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Богословське кладовище
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність письменник, поет, військовослужбовець, журналіст, військовий кореспондент
Галузь творче та професійне письмоd[6], поезія[6], журналістика[6], воєнна журналістика[6], радянсько-фінська війна[6] і Друга світова війна[6]
Alma mater Військово-політична академія імені Ленінаd
Знання мов російська[6]
Учасник німецько-радянська війна
Членство СП СРСР
Партія КПРС
Автограф
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ленінська премія Сталінська премія

Біографія

ред.

Народився в родині ладозького селянина-рибалки і землероба. Закінчив сільську школу і з 1913 по 1917 рік навчався в Петербурзькій учительській семінарії. Повернувшись в рідне село, намагався вести селянське господарство.

З 1918 по 1922 рік служив у Червоній армії. Воював на Петроградському фронті, був у полоні у військ Юденича, але втік з полону.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1920 році закінчив Петроградський учительський інститут РККА (1920).

У 1922—1930 роках — співробітник (оперуповноважений) повноважного представництва ВЧК—ОДПУ по Ленінградському військовому округу. Усі наступні роки перебував в діючому резерві органів державної безпеки СРСР.

З 1923 року навчався в літературній студії ленінградського Пролеткульту. Друкуватися почав з 1927 року (в газетах «Комсомольская правда» та «Юный пролетарий») і вже в 1931 році випустив першу книгу віршів. Був членом Ленінградської асоціації пролетарських письменників (група «Різець»).

Перші збірки «Полудень» (1931), «Вулиця Червоних Зір» (1931), «Перемога» (1932), «Дорога через міст» (1933), «Літопис» (1934), «Прямі вірші» (1936), «На захист закоханих» (1939).

Під час радянсько-фінської війни (1939—1940) і німецько-радянської війни (1941—1945) працював військовим журналістом, був членом письменницької групи при політичному управлінні Ленінградського фронту.

Після війни видав збірки «Заріччя» (1955), «Яблуня над морем» (1958), «Запрошення до подорожі» (1960), «Вірші з дороги» (1963), «Під сонцем і під зливами» (1964).

У 1945—1948 роках — голова правління Ленінградського відділення Спілки письменників СРСР.

У 1955—1965 роках — відповідальний секретар правління Ленінградського відділення Спілки письменників РРФСР.

З 1959 року — секретар правління Спілки письменників Російської РФСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 грудня 1970 року за видатні заслуги в розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження письменника Прокоф'єву Олександру Андрійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Помер 18 вересня 1971 року. Похований на Богословському цвинтарі Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.