Про́а — специфічний тип багатокорпусного вітрильника у австронезійських народів Тихого та Індійського океанів. Проа характерні в першу чергу для Малайського архіпелагу, Мікронезії та Полінезії.

Проа
CMNS: Проа у Вікісховищі
Проа з підвісним двигуном. Нова Каледонія
Проа з підвісним двигуном. Нова Каледонія
Проа. Модель

Перші згадки європейських дослідників про цей тип судна датуються XVI століттям. На теперішній час багато видів традиційних човнів вийшли з ужитку[1].

Етимологія

ред.

Слово проа запозичене з англійської мови (proa, раніші форми prow чи praw). До англійської слово потрапило, ймовірно, через посередництво нід. prauw і порт. parau з австронезійських мов: очевидно, від малай. perahu («човен»), що сходить до празах.-мал.-полін. parahu/padaw («вітрильний човен»)[2][3][1].

Опис

ред.
 
Конструкція проа.

Являє собою надзвичайно вузьке довге судно, що має на одному з бортів балансир-аутригер у вигляді колоди. Балансир пов'язаний з корпусом двома дерев'яними балками. Балансир знаходиться завжди на навітряному борті.

Управляється проа рульовим веслом, яке при повороті переносять на ніс, і, таким чином, ніс стає кормою, а корма — носом. Вітрило має форму трикутника або прямокутника — так звані «крабова клішня» і танджа.

Розвивають швидкість до 25 вузлів. У XVIII столітті зафіксований випадок переходу між островами проа з 30 полінезійцями за одну добу. Відстань між пунктами перевищувала 400 морських миль.

Історія

ред.
 
Аутригер (балансир) каное, прив'язаний за допомогою мотузок з койру. Гуам

Одні з найдавніших збережених зображень проа відносяться до VIII ст. н. е. Це боробудурський корабель — вітрильне судно з подвійним аутригером з островів Південно-Східної Азії, що зображене на барельєфах в буддійському храмовому комплексі в Боробудурі на о. Ява на території сучасної Індонезії[4]. Кораблі, зображені буддійському храмовому комплексі в Боробудурі, швидше за все були типом суден, що використовувались для морської торгівлі і морських походів таласократичними імперіями Матарам і Шривіджая, що панували в цьому регіоні приблизно з VII по XIII століття. Функція аутригера полягала в стабілізації корабля. Вчені вважають, що цей тип суден використовують австронезійські народи для подорожей та досліджень по Південно-Східній Азії, Океанії та Індійському океані.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
 
Послідовність розвитку австронезійських човнів
  1. а б Blackburn, Graham (2003). The Illustrated Encyclopaedia of Ships and Boats. I.B.Tauris. с. 262. ISBN 9781860648397.
  2. Mahdi, Waruno (1999). The Dispersal of Austronesian boat forms in the Indian Ocean (PDF). У Blench, Roger; Spriggs, Matthew (ред.). Archaeology and Language III: Artefacts languages, and texts. One World Archaeology. Т. 34. Routledge. с. 144—179. ISBN 978-0415100540.
  3. American Heritage Dictionary of the English Language (вид. 5th). Houghton Mifflin Harcourt. 2015. ISBN 9780544454453.
  4. Naʻalehu Anthony (25 вересня 2015). The Borobudur Temple Ship: Bringing a Memory Back to Life. National Geographic. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 3 листопада 2015.

Посилання

ред.

Ресурси інформації щодо проа

ред.

Варіанти конструкції проа

ред.