Вікіпедія

Приходь на мене подивитися

російський кінофільм 2000 року
(Перенаправлено з Приходь мене розглянути (фільм, 2000))

«Приходь на мене подивитися...» - художній фільм, поставлений в 2000 році за мотивами п'єси Надії Птушкіної «Поки вона вмирала». Режисерський дебют актора Олега Янковського і оператора Михайла Аграновича.

Приходь на мене подивитися...
рос. Приходи на меня посмотреть...
Тип художній фільм
Жанр кінокомедія і мелодрама[d]
Формат зображення 1080p (HDTV)
Тривалість серії 102 хв.
Тривалість 102 хв.
Компанія НТВ-Профіт
Кіностудія імені М. Горького
Сценарист Nadezhda Ptushkinad
Режисер Янковський Олег Іванович і Михайло Агранович[1]
Ідея Надія Птушкіна
Оператор
Розробка Михайло Агранович
Виконавчий продюсер

Ігор Толстунов
Володимир Грамматіков
Михайло Зільберман
Володимир Репніков

У головних ролях

Катерина Васильєва
Ірина Купченко
Олег Янковський

Композитор Вадим Біберган
Країна-виробник Росія Росія
Мова оригіналу російська
Перша поява 2000
Перший показ 2000 —
Посилання

Картина — переможець конкурсу «Виборзький рахунок» кінофестивалю «Вікно в Європу» (2001 рік).

Сюжет ред.

Тетяна, жінка середнього віку, проживає в Москві зі своєю хворою матір'ю Софією Іванівною, яка останні десять років не може ходити і дуже переживає, що дочка залишилася старою дівою. Мати вважає, що в цьому тільки її вина — в бажанні утримати Тетяну біля себе.

За тиждень до Нового року Софія Іванівна заявляє, що помре в найближчі 2-3 дні, тому їй би хотілося піти, знаючи, що дочка щаслива. У розпачі вона тричі стукає кісточками пальців по столу! У квартирі гасне світло, лунає стукіт у двері. На порозі стоїть незнайомий чоловік з букетом троянд і шампанським. Виявилося, він йшов на побачення до молодої коханки і помилився будинком. Тетяні приходить в голову ідея представити цю людину своїм нареченим. Той, проявляючи здоровий авантюризм, вирішується підіграти Тетяні. Зателефонувавши своїй коханій, він викладає версію раптової наради на роботі, забуваючи, що у неї стоїть визначник номера. Дівчина передзвонює, трубку піднімає Тетяна… Ігор намагається передзвонити, але зворотного зв'язку немає. Софія Іванівна благословляє дочку і Ігоря, обіцяючи прожити 2-3 місяці, щоб дочекатися їхнього весілля. Після емоційної розмови з Тетяною, Ігор йде.

Радіючи, що у дочки є наречений, Софія Іванівна висловлює побажання, що було б добре мати ще й онуку.

Аби втішити вмираючу маму, Тетяна підмовляє продавчиню Діну з овочевого магазину зіграти роль раптово знайденої дочки, від якої вона нібито відмовилася ще в пологовому будинку. Ця сцена відбувається на очах у Ігоря, який вирішив продовжити випадкове знайомство, бо йому дуже припав до душі той затишок, що панує в будинку у жінок і якого йому так не вистачає в житті. Однак присутності Ігоря при зустрічі з названої онукою не передбачалася. Викручуючись й імпровізуючи, Тетяна призначає Ігоря батьком своєї нібито дочки… Щаслива Софія Іванівна дарує фамільні коштовності знову знайденій онучці.

Очманіла від подарунка «онука» оголошує про невідкладні справи і йде разом з коштовностями. Ігор вважає, що Тетяна переборщила з брехнею, після чого ті сваряться, і Ігор в запалі дає Тетяні ляпас. Але їй це навіть сподобалось, бо з жодним чоловіком її відносини не доходили до таких пристрастей.

Вечір Нового року. Мати наполягає на тому, щоб Тетяна провела свято з Ігорем, і та йде в зимове місто практично в нікуди. На вулиці відбувається несподівана зустріч з «донькою» — Діна, в образі Діда Мороза на милицях, прямувала до Тетяни з метою повернути подаровані «бабусею» фамільні коштовності… Разом вони приходять додому, де застають Софію Іванівну, яка встала на ноги. Під бій курантів в костюмі ще одного Діда Мороза на сходовому майданчику з'являється й Ігор, який робить пропозицію Тетяні і просить у неї вибачення за ляпас. На що Тетяна зауважує, що це її найкращий спогад.

«Онука» оголошує про вагітність… Софія Іванівна щаслива. Тепер у неї повна сім'я: дочка, зять, онучка і скоро буде правнучка. Вона обіцяє прожити на цей раз 2-3 роки. І лише одне її пригнічує, що у її правнучки НЕ буде батька. Діна відповідає: «Якщо б я знала, хто…». АЛЕ Софія Іванівна і слухати нічого не бажає, і на емоціях тричі стукає кісточками пальців по столу. У цей момент лунає стукіт у двері. Здивована Діна йде відкривати, все дивляться їй у слід з загадковими посмішками. Ніхто вже не сумнівається, що знову сталося диво.

У ролях ред.

Знімальна група ред.

  • Автор сценарію — Надія Птушкіна
  • Режисери-постановники — Михайло Агранович та Олег Янковський
  • Оператор-постановник — Михайло Агранович
  • Оператор за камерою — Віктор Шейнін
  • Художник-постановник — Володимир Філіппов та Ольга Кравченя
  • Композитор — Вадим Біберган
  • Звукорежисер — Роланд Казарян
  • Режисер монтаж — Ольга Гріншпун
  • Художники по костюмах — Наталія Дзюбенко
  • Художники-гримери — Світлана Лобанова і Луїза Мачільська
  • Оркестр кінематографії Російської Федерації
  • Директор фільму — Валентина Зайцева
  • Генеральні продюсери — Ігор Толстунов і Володимир Грамматіков

Факти ред.

  • На відміну від п'єси, у фільмі головні герої дещо молодші. У п'єсі Тані та Ігорю близько шістдесяти, а Діні — сорок. У фільмі — Тані та Ігорю близько п'ятдесяти, а Діні — лише 26.
  • Романс «Приходь на мене подивитися» на вірші Анни Ахматової (муз. Вадима Бібергана) звучить у виконанні Олени Камбурової
  • Олег Янковський так говорить про цю роботу:

Це була «проба пера». У потоці жахливо-чорного кіно захотілося раптом зняти якусь добру, світлу історію, захотілося якоїсь казки і доброти. Хоча я сповідую і люблю інше кіно.

— «День» №188, 16 жовтня 2002[2]

Нагороди та номінації ред.

Примітки ред.

  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Наталья Влащенко. Олег Янковский: Другого списка судьба мне не показала (рос.). День. Процитовано 5 липня 2021.
  3. ↑ Названы победители фестиваля «Любить по-русски» (рос.). Lenta.ru. Процитовано 22 вересня 2013.
  4. ↑ http://nika.kinonews.ru/2001/ [Архівовано 2017-03-20 у Wayback Machine.] Премия «НИКА-2001»

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Приходь_на_мене_подивитися&oldid=40485638