Пресслер Менахем
Пресслер Менахем (англ. Menahem Pressler; 16 грудня 1923, Магдебург — 6 травня 2023) — ізраїльсько-американський піаніст.
| Пресслер Менахем | |
|---|---|
| івр. מנחם פרסלר | |
.jpg) | |
| Народився |
16 грудня 1923[3][4][5] Магдебург, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка[3][6] |
| Помер |
6 травня 2023[1][2] (99 років) Лондон, Велика Британія |
| Країна |
 США Німеччина[6] |
| Діяльність | класичний піаніст, академічний музикант, піаніст, музикант |
| Alma mater | Buchmann-Mehta School of Musicd |
| Вчителі | Paul Loyonnetd |
| Відомі учні | Laura Mikkolad |
| Знання мов | німецька[7], англійська[7] і іврит |
| Заклад | Jacobs School of Musicd[8] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук і Beaux Arts Triod |
| Роки активності | 1945 — 2023 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 8745817 |
| Сайт | menahempressler.org |
Біографічні відомості ред.
Після Кришталевої ночі,[9] Пресслер і його найближчі родичі втекли з нацистської Німеччини в 1939 році[10] спочатку до Італії, а потім у Палестину. Його бабусі й дідусі, дядьки, тітки і двоюрідні брати померли в концтаборах.[11]
Його кар'єра розпочалася після того, як він отримав першу премію на Міжнародному конкурсі піаністів ім. Дебюссі в Сан-Франциско в 1946 році. Згодом відбувся його дебют у Карнеґі-хол з оркестром Філадельфії під керівництвом Юджина Орманді.[11]
З 1955 року Пресслер[12] викладав на факультеті фортепіано в Школі музики Університету Індіани Джейкобс, де він отримав звання заслуженого професора музики по Кафедрі Чарльза Вебба.[13] Його дебют як камерного музиканта відбувся на Беркширському фестивалі 1955 року, де він виступав як піаніст тріо Beaux Arts, з Даніелєм Гіле (скрипка), та Бернардом Грінхаузом (віолончель).[13] Незважаючи на те, що він був спочатку наймолодшим партнером у Beaux Arts Trio, Пресслер наостанок став єдиним первісним учасником тріо, який виступав з групою протягом усього її існування, включаючи кілька змін членства, аж до розпуску Тріо в 2008 році.[14] У 2010 році він грав на фестивалі музики Rheingau з останнім віолончелістом тріо "Beaux Arts Trio " Антоніо Менесесом.[10]
Пресслер повернувся до Німеччини в 2008 році з нагоди 70-річчя Хрустальної ночі.[9] У січні 2014 року, у віці 90 років, дебютував у Берлінській філармонії .[15] Його виступ з Берлінською філармонією та сером Саймоном Реттом на новорічному концерті 2014 року транслювався у прямому ефірі по всьому світу.
Тріо «Beaux Arts» зробило велику серію записів для Philips.[14] Крім того, Pressler записав сольну фортепіанну музику на лейблі La Dolce Volta і Deutsche Grammophon у 2018 році — запис французької музики, присвячений його постійному партнеру Annable Whitestone Lady Weidenfeld (Deutsche Grammophon.com)[16] Вже на початку У 1950-х роках він записав значну кількість фортепіанної музики і для фортепіано з оркестром різних композиторів для американського лейблу MGM.
Нагороди та визнання ред.
Серед нагород і премій отримав почесні докторські ступені від Університету штату Небраска, Сан-Франциської консерваторії і Школи мистецтв Північної Кароліни, шість номінацій Grammy, нагороду від журналу Gramophone[13] і Міжнародні нагороди класичної музики,[17] Chamber Music America's Distinguished Service Award, золота медаль за заслуги від Національного товариства мистецтв і літератури. Він також був удостоєний премії «Ehrenurkunde» німецьких критиків[13] і обраний до Американської академії мистецтв і наук. У 2007 році Пресллер був призначений почесним членом Єрусалимської академії музики і танцю в знак визнання. У 2005 році Преслер отримав ще дві нагороди міжнароднго рівня: німецький Bundesverdienstkreuz («Хрест за заслуги»), найпочеснішу нагороду Німеччини, і найвищу мистецьку нагороду у Франції — звання Командора ордена мистецтв і літератури. У 2015 році отримав звання Почесного доктора Королівської музичної академії в Лондоні і отримав нагороду ECHO Classic у Німеччині. У 2016 році йому була присуджена премія Lifetime Achievement Award from Les Victoires de la Musique Classique у Франції. У грудні 2017 він отримав звання почесного доктора від університету Бен-Гуріона в Беер-Шеві, Ізраїль.
Література ред.
- Menahem Pressler; Holger Noltze: Dieses Verlangen nach Schönheit. Interviews. Edition Körber-Stiftung, 2016.
Примітки ред.
- ↑ а б Legendary Pianist Menahem Pressler has Died, Aged 99
- ↑ а б Menahem Pressler, Pianist Who Co-Founded Beaux Arts Trio, Dies at 99 — Нью-Йорк таймс.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #134867645 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ Menahem Pressler papers, 1939-2014, bulk 1946-2013
- ↑ а б Kate Connolly (7 листопада 2008). Kristallnacht anniversary: Hope comes to Berlin's Tempelhof. The Guardian. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ а б «Was der Welt eigentlich den Wert gibt» [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.] Volker Milch, Wiesbadener Tagblatt, 27 August 2010 (нім.)
- ↑ а б Kate Connolly (14 листопада 2008). No jacket required. The Guardian. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, «Solo nec plus ultra», Neva Editions, 2015, 51. ISBN 978 2 3505 5192 0.
- ↑ а б в г Current and former students to pay tribute to Menahem Pressler at 80th birthday celebration concert Indiana University, 8 December 2003]
- ↑ а б James R. Oestreich (5 квітня 2008). A Trio Winds Down, a Circle Closes, and Musicians Plan to Go On. The New York Times. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Carolin Pirich (16 січня 2014). Suchen, was einen verzaubert. Die Zeit. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Fiona Maddocks (20 жовтня 2013). Schubert, Mozart, Beethoven: Tales from Vienna – review. The Observer. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ IU Distinguished Professor of Piano Menahem Pressler wins lifetime achievement award (Пресреліз). Університет Індіани. 1 березня 2011. Процитовано 27 листопада 2014.