Відкрити головне меню

Почаївський історико-художній музей — науковий культурно-освітній заклад у місті Почаїв Тернопільської області.

Почаївський історико-художній музей
Портал:Музеї
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Почаїв (Тернопільська область)
Адреса вул. Шевченка, 11
Засновано 1959
Фонд понад 50 тисяч одиниць
Директор Алімова Алла Дмитрівна

Зміст

ІсторіяРедагувати

Почаївський історико-художній музей засновано в 1959 році з ініціативи Андріюка Андрія Васильовича як музей атеїзму. На той час він займав дві кімнати приміщення міського будинку культури. Символічно, що створення музею атеїзму припадає на пік розвитку в краю атеїстичної пропаганди і майже збігається в часі з приїздом до Почаєва генерального секретаря М.С.Хрущова. Після цього візиту, одна з головних святинь православної церкви Почаївська Успенська лавра тимчасово припинила свою діяльність. Було вивезено архіви лаври, частина майна, ченці розселені в інші монастирі чи просто вивезені за межі району. В той час музей стає відділом Тернопільського обласного краєзнавчого музею і отримує нове приміщення безпосередньо під стінами лаври, яка на той час поступово відновлює роботу. Музей вдало виконує своє головне завдання — виступати противагою Почаївській лаврі. Саме тому з ініціативи обкому Комуністичної партії в жовтні 1975 року він отримує статус самостійного Почаївського музею атеїзму. Відтоді тут починає формуватися міцний колектив досвідчених музейних працівників, якому вдається започаткувати перетворення центру атеїстичної пропаганди в музейний заклад дещо іншого спрямування.

Нове приміщення для музеяРедагувати

Вершиною діяльності музею стають 1981-1991 роки. Музей отримує колишнє приміщення профтехучилища. В цьому будинку, збудованому в 1903 році, що раніше належав лаврі і відомий як „Червоний готель”, було проведено капітальний ремонт із врахуванням потреб музею. Під експозицію було відведено сім великих залів. Зручні облаштовані приміщення отримали фонди, бібліотека, майстерня, фотолабораторія. Крім того в музеї працювали виставочний та кінолекційний зали. Колектив музею нараховував 42 особи, з яких майже половину складали наукові працівники.

Створення експозиціїРедагувати

Експозиція музею висвітлювала історію релігії та атеїзму від пер-вісних часів до сучасності в хронологічному порядку. Паралельно з цим діяли зал космонавтики, так званий зал „Контрпропаганди”, де висвітлювалася діяльність протестантських сект, заборонених на той час греко-католицької церкви та інших закордонних релігійних організацій. Саме ця зала була ядром атеїстичної пропаганди музею. Приблизно раз на 2-3 місяці у виставочному залі відкривалася нова експозиція. Значний склад наукових працівників та значна матеріальна база дозволили не лише збудувати експозицію, але й значно розширити фонди музею. Кількість експонатів основного фонду становила понад 30 тисяч одиниць. Здебільшого це були документи, культова атрибутика, книги, твори мистецтва, зібрані в недіючих культових приміщеннях, в яких влаштовувалися зерносховища, склади, колгоспні клуби тощо. До речі цей напрямок збиральницької роботи дозволив зберегти й врятувати від знищення і розкрадання значну кількість предметів музейного значення. Значну частину фондів музею складали збірки „Археологія” та „Мистецтво”.

Виселення музея і реорганізаціїРедагувати

А потім настають скрутні часи - на вимогу лаври музей змушений був віддати будинок і переїхати в аварійне та не пристосоване приміщення - до старої школи, розташованої в дуже незручному місці. Проте кошти ще дозволили провести його частковий ремонт і розгорнути нову експозицію. Змінилася і назва музею. Він стає музеєм духовної культури, в 1998 році -музеєм історії християнства, в 2000 році — історико-художнім відділом обласного художнього музею. В 2002 році музею вдалося знову отримати самостійність і назву Почаївський історико-художній музей. Все це вимагало неодноразової перебудови експозиції. На вимогу релігійних громад і з дозволу Міністерства культури музей змушений був повернути громадам деяку кількість культових предметів. На щастя, вдалося віддати мінімально можливу їх кількість і зберегти в музеї найцінніші експонати. Як й іншим закладам культури, музею довелося пережити велике скорочення кадрів. Наразі в штаті 8 працівників. З них лише 2 науковці та заввідділом фондів, які займаються експозиційною, освітньою, збиральницькою та екскурсійною роботою.

На початок 21 ст.Редагувати

На початок 21 ст. діє експозиція історії Почаївської лаври. Значне місце в музеї займає зал „Сакральне мистецтво Волині”. Є окремий розділ, присвячений перебуванню в Почаєві Т.Г.Шевченка. Вдалося зберегти і розгорнути для відвідувачів розділ „Людина і космос”, який викликає значний інтерес учнівської молоді. Крім цього пересувні та стаціонарні виставки експонатів із збірки фондів дозволяють частково заповнити нішу в експозиційній діяльності музею, викликану аварійним станом приміщення та обмеженістю експозиційних площ. На сьогоднішній день головним завданням музею є зміна приміщення. З ініціативи голови райдержадміністрації музею виділено непоганий будинок, в якому раніше знаходився банк. Провівши незначний ремонт, тут можна розгорнути хороші нові експозиції, забезпечити збільшення відвідувачів і таким чином поліпшити матеріальне становище музею. Використовуючи наявні засоби музей і надалі робитиме все можливе для збереження і популяризації краю, який має довгу і славну історію. Перші поселення на території Почаєва з’явилися в період неоліту. Є тут і давньоруське городище. Але основні історичні події, легенди та перекази пов’язуються із заснуванням Почаївського Успенського монастиря. Його історія та діяльність висвітлені в літературі досить широко. Тому тут дамо тільки коротку історичну довідку. Існує кілька версій щодо виникнення монастиря. Згідно з однією перші ченці поселилися тут ще в IX столітті і пов’язано це з проповідницькою діяльністю Кирила та Мефодія. Згідно з другою в 1241 році в печерах Почаєва поселилися ченці Києво-Печерської лаври, які втекли від нападу на Київ монголо-татар. З Київською рікою Почайною пов’язується і назва міста. Офіційна історія монастиря починається в 1597 році. Тоді місцева поміщиця Ганна Гойська пожертвувала на діючу церкву 10 волоків землі, 6 сімей кріпаків, значну кількість грошей для того, щоб при цій церкві був заснований православний монастир. З цього часу монастир починає зростати і розбудовуватись. В 1649 на місці стопи Почаївської Божої Матері на гроші Федора та Єви Домашевських було збудовано дерев’яну троїцьку церкву. Поруч братський корпус - адже монастир із скитецького стає спільножитним. У той самий час настоятелем і намісником монастиря стає Іов Почаївський - відомий релігійний діяч. В 1559 році Іова було проголошено святим православної церкви. Важливим етапом в історії монастиря були 1721-1831 роки. В цей час монастир прийняв унію і тут поселився орден василіян. Тоді ж було споруджено головний храм монастиря — Успенський собор (1771-1782 рр. архітектор Готфрід Гофман). В будівництві брали участь Ксаверій Кульчицький та цісарський архітектор Полієвський). В цей період найбільшого розвитку набула друкарська діяльність монастиря. У 1831 році, після участі ченців - василіян в повстанні монастир було переведено в православ’я. А в 1833 році він отримав титул лаври. 1861 рік - збудовано дзвіницю монастиря за проектом Волинського єпархіального архітектора Раструханова в стилі необароко. В 1906-1961 році за проектом архітектора О.Щусева було споруджено Троїцький собор, в пам’ять про дерев’яну Троїцьку церкву, розібрану у XVIII столітті. Всього архітектурний комплекс лаври нараховує 16 церков, серед яких крім названих слід згадати Трапезну, теплу Похвальську, печерні Іова Почаївського, Антонія та Феодосія Києво-Печерських. Має Почаївська Успенська церква свої святині. Це камінь з відбитком стопи Божої Матері, яка згідно з переказом, явилася на горі Почаївській 1261 року. Це чудотворна ікона Почаївської Матері Божої, прикрашена золотим окладом та дорогоцінним кіотом. Ікона була подарована монастирю Г.Гойською в 1597 році. Це також нетлінні мощі Іова Почаївського, які покояться в срібному саркофазі роботи Ф. Верховцева. Почаївська Успенська лавра - один з головних центрів православ’я на Західній Україні з давніх часів притягувала до себе прочан. Серед них були Т.Г.Шевченко, М.Костомаров, Ф.Ліст, Ф. Прокопович. Навідували Почаївську лавру і члени імператорської родини та багато інших видатних людей. І сьогодні Почаєв, розташований в мальовничих Кременецьких горах, вабить до себе тисячі прочан та туристів. Тому і було створено Кременецько-Почаївький історико-архітектурний заповідник в склад якого включено Почаївський історико-художній музей.

ПосиланняРедагувати