Потурай Сергій Омелянович
Сергій Омелянович Потурай (8 жовтня 1936, Масломичі, гміна Грубешів, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство, Польща — 24 травня 2000, Володимир-Волинський, Волинська область, Україна) — володимир-волинський міський голова.
| Сергій Омелянович Потурай | |
|---|---|
| Міський голова Володимира-Волинського | |
| 1983 — 1988 | |
| Попередник | Євген Лапташук |
| Наступник | Петро Саганюк |
| Народився | 8 жовтня 1936 Масломичі |
| Помер | 24 травня 2000 (63 роки) Володимир-Волинський |
| Громадянство |  СРСР→ Україна |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди |  |
Біографія
ред.Народився в українській родині. 1946 р. разом із родиною примусово переселений з рідного села в УРСР. Навчався у володимир-волинській школі № 2 та Київському педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальність філологія.
Працював директором школи у селі Бубнів Володимир-Волинського району Волинської області, інспектором шкіл району, завідувачем районного відділу культури, вчителем у ряді міських шкіл. Також обіймав посаду директора володимир-волинської школи-інтернату для дітей-сиріт[1][2].
Відтак перейшов на партійну роботу — завідувачем відділом агітації та пропаганди райкому КПУ, секретарем райкому та міськкому КПУ.
У листопаді 1983 обраний головою міськвиконкому Володимира-Волинського, у 1985 році після чергових виборів до місцевих органів влади переобраний головою місьвиконкому.[3] У жовтні 1988 року ліквідували Володимир-Волинську районну раду, передавши її повноваження міській раді, яка фактично стала міськрайонною, утім уже в листопаді 1988 року головою міськвиконкому обрали Петра Саганюка, а Потурай став одним із його заступників.[4] На цій посаді працював до 1992 року, до чергової реорганізації міської ради. Після звільнення з посади в міській раді працював заступником голови районної адміністрації, та головою міськрайонної організації товариства захисту пам'яток історії та культури. Тривалий час займався краєзнавчою діяльністю, є автором низки краєзнавчих розвідок. Як голова міськрайонної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.[5]
Після виходу на пенсію проживав у Володимирі-Волинському, помер у 2000 році.
Твори
ред.- Потурай С.О. Володимир-Волинський район // Українська радянська енциклопедія. Т. 2 : Боронування-Гертелі. Вид. 2-ге. 1978. С. 377-378.
- Потурай С. Володимир-Волинський меморіальний комплекс. — Львів, 1975. — 21с.
Примітки
ред.- ↑ Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир": Публікації. Ромащук Зінаїда Йосипівна [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир": Публікації. Ліпніцький Юрій Олександрович. Друга частина. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Богуш, 2003, с. 154.
- ↑ Богуш, 2003, с. 160.
- ↑ Текст Указу. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 14 березня 2021.
Література
ред.- Потурай Сергій Омелянович // Слово Правди : газета. — 2000. — № 42 (8850). — С. 4.
- Богуш М.І. Залишиться у вічності. — Луцьк : Надстир'я, 2008. — 376 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-517-622-0.
- Киба Я., Царук Я. Відбудова кафедрального собору Різдва Христового. — Володимир-Волинський, 2008. — С. 42-43.