Посухов Валентин Іванович

Валенти́н Іва́нович По́сухов (нар. 3 січня 1939(19390103), Покровська Багачка) — український журналіст, краєзнавець, літератор-прозаїк, доскіпливий дослідник історії й усної традиції Полтавського краю, поет, гуморист; автор низки статей, розвідок і книг на історико-краєзнавчу тематику, поетичних збірок; член НСЖУ. Живе й працює у місті Полтаві.

Посухов Валентин Іванович
Народився 3 січня 1939(1939-01-03) (85 років)
Покровська Багачка, Хорольський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність прозаїк, поет, есеїст, гуморист
Alma mater Полтавський національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
Мова творів українська
Напрямок історична проза, журналістика, публіцистика
Жанр есе, історичні розвідки, повісті, новели
Нагороди

З життєпису ред.

Валентин Іванович Посухов народився у селі Покровська Багачка 3 січня 1939 року.

Починаючи з 1946 року проживає у місті Полтава.

Здобувши середню освіту, навчався на історико-філологічному факультеті Полтавського педінституту.

Після закінчення навчання і здобуття вищої освіти працював учителем у селі Семиполка Північноказахстанської області.

Повернувшись на Полтавщину 1965 року, Валентин Посухов віддав близько 40 років свого життя журналістиці: працював у редакціях Диканської районної газети, обласних газет «Комсомолець Полтавщини» та «Зоря Полтавщини», обласного радіо, міського тижневика «Полтавський вісник».

Він регулярно друкується в районних, обласних, республіканських газетах та часописах, є автором низки книг з історико-краєзнавчої тематики й поетичних збірок.

Валентин Іванович Посухов — лауреат обласної журналістської премії імені Григорія Яценка та лауреат премій імені Самійла Величка (2003) і Леоніда Бразова (2009, за збірку публіцистичних творів «Земля скарбів»[1]).

Творчі пошуки й доробок ред.

Як журналіст зі значним стажем, Валентин Посухов написав чимало матеріалів на різні теми, але по-справжньому його журналістський хист і талант літератора знайшов вираження в краєзнавчій тематиці. Автор прагнув дізнатися більше про минуле Полтавського краю, славне і трагічне водночас, особливо про його маловідомі сторінки.

В. І. Посухов опублікував низку своїх своїх історичних розвідок. Зокрема, видне місце з них посідають ті, що розповідають про місце, де відбулась битва війська князя Вітовта з татарами на Ворсклі 1399 року, про історію Полтавського краю в таємничі XIV — XVI століття, про походження назви Полтава та гідронімів області, про історичні зв’язки населення України ХІІІ століття до нашої ери з Єгиптом і Північною Африкою. В документальній повісті «Римов: продовження літопису» автор доводить свою точку зору на розташування загадкового давньоруського міста Римова на місці нинішнього села Свиридівка Лохвицького району. Збірка полтавських легенд і переказів «Сім трав біля семи криниць», плід тривалих пошуків і чималих творчих зусиль Валентина Посухова, рідкісне зібрання обробок легенд і переказів Полтавської області, що робить її унікальним виданням усної традиції українців цього історичного краю.

Вибрана бібліографія ред.

  • «Римов. Продовження літопису» (Полтава: «Полтавський літератор», 172 с.), 1999;
  • «Що повідали назви полтавських річок» (Полтава, 64 с.), 1999;
  • «Сім трав біля семи криниць. Пригорща полтавських легенд» (Полтава, 195 с.), 2003;
  • «Міражі «золотого» віку», 2006;
  • «Земля-берегиня. Полтавщиною — підземними ходам»и (Полтава: «Форміка», 78 c.: іл), 2007;
  • «Земля скарбів» (Полтава: «Форміка», 228 с. : іл., портр. ; 28 см.), 2008;
  • «Сіверянські загадки» (Полтава: «Форміка», 220 с), 2010;
  • Валентин Посухов // Калинове гроно: антологія літераторів Полтавщини часу незалежності України: до 20-річчя Полтавської спілки літераторів. – Полтава, 2010. – Т. 3. – С. 496-511.

Примітки ред.

  1. див. "Відлуння слова ветерана": лауреати обласної премії імені Леоніда Бразова. До 100-річчя від дня народження письменника та 10-річчя заснування премії: біобібліографічний покажчик / упорядник Н. М. Требіна; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончар

Джерела та посилання ред.