Портрет хористки
«Портрет хористки» (рос. Портрет хористки) — хрестоматийний твір російського художника Костянтина Коровіна, з появою якого пов'язують і народження російського імпресіонізму в живопису.
| рос. Портрет хористки | |
|---|---|
.jpg) | |
| Творець: | Коровін Костянтин Олексійович |
| Час створення: | 1887 і 1883 |
| Розміри: | см |
| Матеріал: | олія на полотні |
| Жанр: | портрет |
| Зберігається: | Москва, Росія |
| Музей: | Третьяковська галерея |
Україна і «Портрет хористки» ред.
«Портрет хористки» задав декілька загадок, які повільно розв'язали при дослідженні картини. Художник ніби просто подав молоденьке дівча з хору в пістявому буржуазному вбранні. Але поза якась незручна, застигла, ніби вона зніяковіла під пильним поглядом художника, застигла з несміливим виразом обличчя, межуючого з глупотою.
При дослідженні картини звертають увагу на кракелюр, мережу трищинок, які утворюються на поверхні олійних фарб з роками. Кракелюр на картині був, як були і підпис та дата 1883 р. Підпис Коровіна був нанесений відразу по створенню портрета і теж вкритий кракелюрами. Тобто вони одномоментні. Але через роки Коровін вернувся до давнього твору і додав дату (1883) і допис тушшю (Харків), де саме і був створений цей портрет. 1887 року в Харкові гастролювала Російська приватна опера, що належала Савві Мамонтову. Разом із труппою прибула і молоденька хористка, що привабила око молодого Костянтина Коровіна, гульвіси і «мисливця» за молодими дівчатами. (Хористкою була і громадянська дружина художника.) Дослідили і твори Коровіна кінця 1880-х років, серед яких і «Портрет Орлової» 1889 р., тодішньої учениці Коровіна. Підпис на «Портреті Орлової» повністю збігався із підписом на «Портреті хористки». Отже, останній портрет не міг бути написаним раніше за 1887 рік і раніше за гастролі Російської приватної опери в Харкові в Україні.
Жартівливі розігриші Савви Мамонтова ред.
.jpg)
Генерація московських художників після Олексія Саврасова, Маковського, Прянішнікова дивувала вже вчителів відсутністю приязні до соціальної тематики, до критичного реалізму і значним колористичним обдаруванням, яким так необережно нехтували представники критичного реалізму.
Не дуже сміливми були колористичні здібності у Валентина Сєрова. Але вони компенсувались тонкими гармоніями, неприхованими настроями і цікавими сюжетами. В повному обсязі колористичні здібності виявили в своїх творах Ісаак Левітан, Костянтин Коровін і Олександр Головін. Дуже швидко змінилася і техніка Коровіна, котрий міг працювати надзвичайно широкими пензлями без втрат для образності картини. В період його перебування в садибі Абрамцево Савва Мамонтов лякав інших художників колористично сміливою картиною Коровіна " Портрет хористки ", видаючи її за твір якогось іспанця. Особливо сильно колористичні здібності Коровіна виявилися в його натюрмортах з квітами і в пейзажах.
Костянтин Коровін не одноразово звертався до відтворення осіб, тісно пов'язаних із театром. Окрім «Портрета хористки» відомі «Портрет Сергія Мамонтова в театральному костюмі», акторка «Тетяна Любатович», низка портретів оперного співака Федора Шаляпіна на відпочинку чи в театральних образах (опера "Демон " Антона Рубінштейна).
Джерела ред.
- http://vtbrussia.ru/culture/gtg/korovin/news/193501/ (статья «От кракелюра не уйдешь»)
- «Константин Коровин вспоминает…», М. «Изобразительное искуство», 1990
