Портрет Валлі
«Портрет Валлі» — картина відомого австрійського художника Еґона Шіле, написана 1912 року. Знаходиться у колекції віденського Музею Леопольда. Написана олійними фарбами.
| англ. Portrait of Wally Neuzil | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Еґон Шіле |
| Час створення: | 1912 |
| Розміри: | 32×39,8 см |
| Висота: | 320 міліметр |
| Ширина: | 398 міліметр |
| Матеріал: | олійна фарба і paneld |
| Жанр: | портрет |
| Зберігається: | Відень, Австрія |
| Музей: | Музей Леопольда |
 Портрет Валлі у Вікісховищі | |
Картина перебувала на виставці робіт Шіле в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку в 1997—1998 роках. Тоді історія походження картини була розкрита в статті, опублікованій в The New York Times. Після публікації статті, спадкоємці Леа Бонді Джарай, якій твір належав до Другої світової війни, зв’язалися з окружним прокурором Нью-Йорка, який видав повістку про заборону повернення картини до Австрії. Спадкоємці Бонді роками вели судовий процес, та стверджували, що картина була вкрадена нацистами і повинна бути повернута їм.
У липні 2010 року музей Леопольда погодився виплатити спадкоємцям Бонді 19 мільйонів доларів за угодою, яка розглядатиме всі невирішені претензії щодо картини[1][2].
Стосунки Валлі Нойціль з Еґоном Шіле ред.
Вальбурґа Нойціль, прозвана Валлі, народилася 19 серпня 1894 року, в містечку Таттендорф, на південь від Відня. Згодом її родина переїжджає до столиці, де у 1911 році відбулася фатальна зустріч Валлі з Шіле. Починала юнка свою діяльність як модель, згодом вона зіграє ключову роль у житті і творчості Шіле. Також Валлі працювала помічницею продавця, касиром та моделлю в магазині одягу.
У найближчі кілька років вона стає коханкою, музою та моделлю для молодого, лише на чотири роки старшого, художника. Пара втекла із затиснутого віденського середовища до малого містечка Чеський Крумлов, потім у містечко Нойленґбах в Австрії, де їхня вільна поведінка все одно викликає негативні відгуки від оточення.
Коли в квітні 1912 року Шіле був заарештований за звинуваченням у розбещенні неповнолітньої, при обшуку поліція виявила у нього кілька десятків відвертих малюнків, які були визнані порнографічними. Художника засудили до короткочасного тюремного ув'язнення[3].
Нойціль приносила йому до в'язниці їжу та його художні приладдя і матеріали. У в'язниці художник провів 24 дні, протягом яких написав декілька ескізів, у тому числі і «Помаранчі».
Шіле розірвав стосунки з Валлі у 1915 році, коли вирішив одружитися з Едіт Гармс, молодою жінкою з буржуазної сім'ї.
Валлі Нойціль вивчилася на медсестру і працювала у військовій лікарні у Відні. У 1917 році вирушила до Далмації, де в тому ж році померла від скарлатини у віці 23 роки[4].
Могила молодої музи Еґона Шілє Валбург Нойціль була знайдена дослідниками в хорватському містечку, де вона працювала військовою медсестрою.
Портрет Валлі ред.
Портрет своєї юної коханої і музи Валбург Нойціль художник виконав у своїй звичній манері, навіяної роботами постімпресіоністів, особливо Ван Гога. Увага глядача концентрується на широко розкритих очах моделі. Наївні, беззахисні, з іншого боку, досвідчені, сумні, недитячі. Складність натури, неординарність особистості, суперечливість — в цих очах розкривається багатоплановість особистості Валлі, а також наскільки вона дорога художникові[5].
Нарочито негарне обличчя, грубі риси, макіяж на межі пристойності. У кожній лінії вгадується наполегливе бажання виглядати старшою за свої роки. Попри все це, ми можемо вгадати непросту долю дівчини, велику кількість неймовірних подій, трагедій і втрат.
Чернече вбрання моделі контрастує з вогненно-рудим волоссям, сексуальним нахилом голови.
Атмосфера портрета дуже зворушлива і щира. Акторство, лицедійство, перемішується з тонкою душевністю, наївністю і беззахисністю.
Скандал ред.
1998 року під час проведення художньої виставки у Нью-Йорку прогримів скандал між Музеєм Леопольда та сім'єю Леї Бонді Ярай[6]. Бувши арт-дилером, жінка володіла картиною до 1937 (за іншими джерелами[якими?] 1939) року. Проте полотно було конфісковано австрійськими нацистами і Лея мусила покинути батьківщину через своє єврейське походження. Після закінчення Другої світової війни, 1946 року вона повернулася в Австрію та почала розшукувати картину. Пошук виявився невдалим і тільки після смерті Леї її спадкоємці знайшли полотно у Музеї Леопольда.
Сім'я Бонді вирішила подати позов на Музей до суду штату Нью-Йорк у 1998 році. Ситуація вирішилася 2010 року на користь сплати сім'ї Бонді матеріальної компенсації на суму 19 мільйонів доларів[2].
Інтерпретації ред.
Стосунки Еґона Шіле з Валлі Нойціль стали сюжетом австрійсько-люксембурзького біографічного фільму 2016 року режисера Дітера Бернера Еґон Шіле: Смерть і дівчина[7].
Примітки ред.
- ↑ Row over Egon Schiele work costs Austrian museum $19m. BBC News (en-GB) . 21 липня 2010. Процитовано 4 травня 2022.
- ↑ а б Austrian museum pays $19 million for Nazi-looted painting | JTA - Jewish & Israel News. web.archive.org. 23 липня 2010. Архів оригіналу за 23 липня 2010. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Kimberly Bradley. Wally Neuzil: The secret life of Schiele's muse//BBC Culture, 27.02.2015(англ.)
- ↑ Slobodna Dalmacija - Djevojka s portreta od 20 milijuna dolara leži u sinjskom grobu. slobodnadalmacija.hr (hr-hr) . 22 квітня 2016. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Федулаев С.Ю. Егон Шиле. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 13 квітня 2018.
- ↑ Долгое дело «Портрета Валли» Эгона Шиле близко к завершению.(рос.)
- ↑ Про фільм «Еґон Шіле: Смерть і дівчина» на сайті IMDb
Джерела ред.
- ЖИВОПИС. ЗНАМЕНИТІ ХУДОЖНИКИ. ПОРТРЕТ ВАЛЕРИ НОЙЦЕЛЬ[недоступне посилання з липня 2019]
- Справа портрета Валлі.
- Федулаев С. Ю. Эгон Шиле