Пінополістирол

(Перенаправлено з Полістирольний пінопласт)

Пінополістиро́л — легкий ніздрюватий матеріал, що утворюється спіненням полістиролу. Складається з атомів водню і вуглецю. У побуті на означення пінополістиролу часто використовують слово пінопласт, хоча пінопласти — це також і інші спінені пластмаси: поліуретанові пінопласти, полівінілхлоридні, фенол-формальдегідні, карбамідно-формальдегідні пінопласти.[1]

Пінополістирол (полістирольний пінопласт)

Легкозаймистий матеріал.

ІсторіяРедагувати

Цей матеріал синтезували в 1951 році в Німеччині й відразу ж почали застосовувати як теплоізолятор для обшивання зовнішніх стін будівель. Трохи згодом була розроблена й відповідна йому система покриттів — полімерна «штукатурка». Наприкінці п'ятдесятих стало можливим на основі накопиченого досвіду і теоретичних розрахунків запропонувати з цілковитою підставою цей матеріал широкому загалу будівельників. На початку шістдесятих років одному австрійському інженерові прийшла думка замінити спосіб зведення стін з подальшим обклеюванням їх пінополістирольними плитами, на виготовлення опалубки з пінополістиролу у вигляді блоків, потім складання їх на місці й заливання в них бетону. Результат виходить той же, але трудовитрати істотно нижчі, отже, економічно це вигідніше. Відтоді пінополістирольні блоки постійно удосконалювалися і сьогодні (2000-і роки) є міцними і зручними конструкціями, за допомогою яких можна звести будівлю загалом будь-якої архітектури.

ОписРедагувати

Початковою сировиною для виробництва незнімної опалубки є звичайний полістирол, який спінюють під тиском і за підвищеної температури[2], а потім з маси утворюють блоки. Оскільки полістирол безпечний (з нього виготовляють одноразовий посуд), пінополістирол успадкував цю його властивість.

Структура пінополістиролу забезпечує його унікальні теплоізоляційні властивості, він водостійкий, відрізняється стабільністю характеристик при експлуатації в регіонах з суворим і вологим кліматом, має і високу механічною міцність, не вбирає вологу. А висока густина пінополістиролу в будівельних елементах і спеціальна конструкція сполучних замків виключають порушення теплопровідності, як в ході монтажу, так і під час експлуатації будівлі. На відміну від інших будівельних матеріалів, пінополістирол не радіоактивний. Пінополістирол не містить речовини, живі мікроорганізми, тому не схильний до дії гризунів, цвілі, грибків і бактерій. Якщо пінополістирол піддається короткочасній дії полум'я він оплавляється навколо джерела вогню, але не займається, і, відповідно, вогонь не розповсюджується. За наслідками пожежних випробувань отримано такі дані: межа вогнестійкості стіни — 2,5 години, швидкість розповсюдження вогню дорівнює нулю.

ЗастосуванняРедагувати

Монтаж тримальних стін за технологією із застосуванням пінополістирольної опалубки не викликає ускладнень і доступний навіть непрофесіоналові. Спочатку вмонтовується захисна конструкція, яка потім заповнюється бетоном. Перекриття в такому будинку можуть бути дерев'яними, з монолітного або збірного залізобетону. Вибір виду перекриття визначається проєктом будівлі. Асортимент модулів, що випускаються, дозволяє вибирати елементи, необхідні для формування не тільки прямих стін, але і еркерів. Модулі опалубки мають порожнини, які впродовж будівництва армуються і заливаються бетоном. Для формування арок і інших отворів нестандартної форми досить виконати їх в пінополістирольному модулі до заливки бетону і закріпити знизу лист опалубки, наприклад, з фанери. Пінополістирольні елементи виконують одночасно завдання опалубки, утеплювача, звукоізоляції, а в технологічних отворах можуть прокладатися різні інженерні комунікації — електроосвітлення, системи опалювання і кондиціонування. І в підсумку проведених технологічних операцій — монтажу стінних блоків і плит перекриттів — споруджується будівля, яку можна розглядати як жорстку просторову рамну будову, обрамлену пінополістирольною тепло- і звукоізоляційною оболонкою.

Пінополістирол в своєму складі не має поживних речовин, які приваблюють мишей.[3]

Пожежна небезпекаРедагувати

Легкозаймистий матеріал. Температура займання 310 °C; температура самозаймання 440 °C. Займається від полум'я сірника (650—835 °C). Горить у розплавленому стані з виділенням значної кількості тепла.

Горіння пінополістиролу супроводжується сильним виділенням (267 м³/м³) густого чорного диму. Продукти горіння отруйні. Засоби гасіння: розпилена вода зі змочувачами. Горіння пінополістиролу близьке до горіння напалму (швидкість горіння близько 10,5 м/хв).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Пінополістирол: визначення та різновиди. 
  2. У чому різниця між XPS і EPS утеплювачем? (ua). Процитовано 2020-10-20. 
  3. Чи їдять гризуни клінкерні термопанелі?. Фасадные термопанели купить в Киеве от производителя ROYAL FASADE (ru). Процитовано 2020-12-22. 

ЛітератураРедагувати

Журнал «Загородный дом», квітень, 2007.