Сова біла

? Сова біла
Біла сова
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Інфратип: Хребетні (Vertebrata) Надклас: Завропсиди (Sauropsida) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Совоподібні (Strigiformes) Родина: Совові (Strigidae) Рід: Пугач (Bubo) Вид: Сова біла
Біноміальна назва
Bubo scandiacus (Linnaeus, 1758)
Ареал білої сови     Гніздування      Зимівля
Синоніми
Strix scandiaca Linnaeus, 1758 Nyctea scandiaca Stephens, 1826
Посилання
Вікісховище: Bubo scandiacus ITIS: 686683 МСОП: 22689055 NCBI: 371907 Fossilworks: 368622

Сова біла (Nyctea scandiaca, Bubo scandiacus) — один з найбільших птахів ряду совоподібних. В Україні рідкісний залітний вид. Зрідка можна зустріти взимку в лісовій та лісостеповій смугах, іноді в степовій зоні, здебільшого на відкритих просторах

Опис

Біла сова в Канаді

Велика за розміром сова — маса тіла 0,7-2,6 кг, довжина тіла 55-65 см, розмах крил 142—166 см. Дорослий самець білий, на плечах і крилах окремі сірувато-бурі плями; дзьоб чорний; райдужна оболонка ока жовта. У дорослої самки темно-бурі плями по всьому тілу. Молодий птах нагадує дорослу самку, але має більші за розміром плями. Плесно і пальці оперені.

Поширення

Поширена в тундрі Євразії та Північної Америки, а також на островах Північного Льодовитого океану. Взимку залітає в південні зони до степів і пустель включно. Відомі зальоти в Хмельницьку область і Крим, на Північний Кавказ, в Афганістан, Монголію, на Бермудські острови.

Розмноження

Яйця білої сови в оологічній колекції, Тулузький музей

Розмножується в травні — червні. У кладці зазвичай 5-8 яєць; а в роки багаті на поживу — до 11-16. Гніздо у вигляді ямки, вистеленої мохом, на землі. Самка насиджує кладку протягом 32-34 днів, самець носить їй і виводку здобич. Пташенята вилуплюються по одному в день, тому вони в гнізді різновікові і молодші часто не виживають. Здатними до польоту молоді сови стають на 51-57 день.

Живлення

Живиться біла сова гризунами (передовсім лемінгами), птахами і навіть рибою; полює вдень.

Викопні решти

Викопні рештки білої сови відомі з плейстоцену і голоцену Англії, Німеччини, Чехословаччини, з ранньоголоценових відкладів Чернігівщини (Мезин).

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.