Поль Сіньяк (фр. Paul Signac; 11 листопада 1863 — 15 серпня 1935) — відомий французький художник-неоімпресіоніст, пейзажист, мариніст, історик та теоретик мистецтва. Один з засновників (1884 рік) та президент Товариства незалежник художників (1908—1934 роки). Автор монографії «Йокінд» (1927 рік).

Поль Сіньяк
фр. Paul Signac
Народження 11 листопада 1863(1863-11-11)
Париж, округ Парижd[1][2]
Смерть 15 серпня 1935(1935-08-15) (71 рік)
  Париж
(сепсис)
Поховання Пер-Лашез
Національність француз
Країна Франція Франція
Жанр портрет, фігуркаd[2], пейзаж[2], міський пейзаж[2] і натюрморт[2]
Діяльність художник, рисувальник, художник-гравер, графік, архітектурний кресляр
Напрямок Пуантилізм[2]
Вчитель Émile Bind
Відомі учні Lucie Cousturierd
Член Les XX і Товариство незалежних художників
Твори Deux stylistes Rue du Caired, Golfe Juand і Les Démolisseursd
У шлюбі з Berthe Roblèsd
Діти Ginette Signacd[3]
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Тіссен-Борнемісса, Фінська національна галерея, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[4], Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Роттердамський муніципальний архівd, Музей мистецтва Метрополітен[5], Королівський музей витончених мистецтв, Музей Гуггенгайма в Більбао, Музей Креллер-Мюллер, Fin-de-Siècle Museumd, Музей Ван Гога, Гаазький муніципальний музей, Saarland Museumd, Художній музей Базеля, Matsuoka Museum of Artd, Вустерський музей мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, Ермітаж, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Foundation E.G. Bührle Collectiond, Hiroshima Museum of Artd, Chrysler Museum of Artd, Монреальський музей красних мистецтв, Далласький музей мистецтв, Альбертіна, Музей мистецтв Толедо, Annonciade Museumd, Бруклінський музей, Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Смітсонівський музей американського мистецтва, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національний музей у Варшаві, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей образотворчих мистецтв, Фонд Барнса, Ohara Museum of Artd, Баварські державні колекції картин, Musée Thomas-Henryd, Музей мистецтв Карнегіd, Strasbourg Museum of Modern and Contemporary Artd, Музей Фіцвільяма, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Музей Ґренобляd, Johannesburg Art Galleryd, Музей Мармоттан-Моне, Музей Фолькванг, Uehara Museum of Modern Artd, Rosengart Collectiond, Національний музей мистецтв Румунії, Балтиморський музей мистецтв, Shimane Art Museumd, Museum of Modern Art, Saitamad, Shizuoka Prefectural Museum of Artd, Dixon Gallery and Gardensd, Нова гліптотека Карлсберга, Національна галерея Ірландії, Pola Museum of Artd, Fred Jones Jr. Museum of Artd, Fondation Bembergd, Музей д'Орсе, Художня галерея і музей Келвінгроув, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Художня галерея Лідса, Державна галерея мистецтв (Штутгарт)d, Musée Camille Pissarrod, Minnesota Marine Art Museumd, Музей Ізраїлю, Карнавале, Державний музей нового західного мистецтва, Художній музей, Королівські музеї витончених мистецтв[6], Musée des beaux-arts de Lièged, musée des impressionnismes Givernyd, Денверський художній музей, Musée d'Art moderne et d'Art contemporaind, Стара національна галерея, Museum Barberinid, Нантський музей образотворчого мистецтва, Національна галерея, Landesmuseum Hannoverd, Національний музей сучасного мистецтва, Musée des Beaux-Arts et d'Archéologie de Besançond, Музей Нортона Саймона, Print Collectiond[7], Тель-Авівський музей мистецтв, Von der Heydt Museumd, Kunsthaus Zürichd, Музей мистецтв і Artizon Museumd
Нагороди
Автограф

CMNS: Поль Сіньяк у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Молоді роки

ред.

Поль народився у Парижі. Батько майбутнього художника, власник заможного лимарського магазину, Жюль Сіньяк забороняв сину займатись малюванням. Поль успішно закінчив престижний коледж Роллена. Після смерті батька у 1880 році він вирішив стати художником. Не бажаючи вступати до консервативної Школи витончених мистецтв, він лише декілька місяців у 1883 році відвідував ательє Біна. Між тим Поль вивчав живопис у Луврі.

Більш за все йому була до вподоби творчість імпресіоністів. Але з навчанням на художника не склалося. Щоб досягти майстерності імпресіоністів, Поль працює на пленері. Перші його картини схожі на роботи Альфреда Сіслея, Клода Моне, Каміля Піссарро. Це міські пейзажі Аньєра та Монмартра (1881—1884 роки).

Творчість

ред.

Через деякий час він знайомиться з групою «Незалежних». Разом з Анграном, Дюбуа-Пільє, Крессом та Жоржем Сера у 1884 році Сіньяк створює Товариство незалежних художників, гаслом якого стало: «Ані журі, ані нагород».

Від Сера Поль перейняв метод пуантилізму. Разом вони вираховували як потрібно писати картини: дрібними роздільними мазками чистих кольорів, які потім оптично зіллються на очах глядачів. Цю манеру стали називати дивізіоністською (від французького division — розділення). У 1886 році на виставці «Незалежник» Сіньяк демонструє свої картини — «Резервуари для газу у Кліші», «Пассаж Пюі-Бертен у Кліші», «Сена в Аньєрі», «Бульвар Кліші під снігом». Поль Сіньяк стає найпристрастнішим проповідником пуантилізму.

У 80-х роках Сіньяк активно працює у жанровому та декоративному живопису. Він вважав, що картини-панно можуть слугувати для розвитку живопису для мас, мріяв про прикрашення громадських будівель. Найбільш відомим панно Сіньяка стало соціальна утопія у фарбах «В часи гармонії. Золота доба у минулому, а не в майбутньому» (1893—1895 роки).

Водночас Поль Сіньяк займався теорією та аргументацією нових ідей. Він пише роботи «Від Ежена Делакруа до неоімпресіонізму» (1894), «Колір в опалі» (1899), «Прудон і Курбе» (1898), «Сюжет у живопису» та «Йокінд» (1927).

В цей же час він починає малювали морські пейзажі. Найкращими з марин є картини «Червоний буй» (1895) та «Папський палац в Авіньйоні» (1900).

У другій половині 90-х років художник дає більше волі, віддаляючись від Сера. Він перемішує чистоту яскравих крапок із розмашистими мазками. Виконані в цьому стилі акварелі Венеції (1904—1905) викликали загальне захоплення.

Під час Першої Світової війни Поль Сіньяк долучається до руху пацифістів. Протягом трьох років він майже не пише, перебуваючи під тягарем розчарування та песимізму.

У 1913 році Сіньяк переїздить до Антиб. Він багато мандрує — по атлантичному узбережжю та півдню Франції, півночі Бретані, Ла-Маншу, Нормандії, Корсиці.

15 серпня 1935 року Поль Сіньяк помер у Парижі. Художника було поховано на цвинтарі Пер-Лашез.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поль Сіньяк