Відкрити головне меню

Покровське — село, центр Покровського сільського поселення, районний центр Неклинівського району Ростовської області Росії. Населення — 12,6 тисяч осіб (станом на 2002 рік).

село Покровське
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Муніципальний район Неклинівський район
Поселення Покровське
Код ЗКАТУ: 60236848001
Код ЗКТМО: 60636448101
Основні дані
Час заснування: 1769 року
Населення 12369 осіб (20110)
Поштові індекси 346830, 346831
Телефонний код +7 +7 86347
Географічні координати: 47°24′59″ пн. ш. 38°53′56″ сх. д. / 47.4163888889167779° пн. ш. 38.89888888891677254° сх. д. / 47.4163888889167779; 38.89888888891677254Координати: 47°24′59″ пн. ш. 38°53′56″ сх. д. / 47.4163888889167779° пн. ш. 38.89888888891677254° сх. д. / 47.4163888889167779; 38.89888888891677254
Висота над рівнем моря 62 м м
Водойма Міус
Найближча залізнична станція Неклинівка
Відстань
До залізничної станції: 3 км км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:



77 км
Карта
Покровське (Росія)
Покровське
Покровське

Зміст

ГеографіяРедагувати

Розташоване на. лівому березі річці Міус, в 3 км на південний схід від залізничної станції Неклиновка, у 20 км на північ від Таганрогу, й за 65 км на північний захід від Ростову-на-Дону.

ІсторіяРедагувати

Запорозький зимівник у 1734-1746 роках відносився до Яланецької паланки. Засноване 1769 року запорожцями Кальміуської паланки Війська Запорозького. Український краєзнавець Дмитро Яворницький згадує цю подію:

« В урочищі гирла річки Міуса, при впадінні в Азовське море, поблизу Таганрога, в теперішній слободі Миколаївці Ростовського повіту, в 1769 році 500 душ сімейного запорізького козацтва, за розпорядженням Коша, заснували три слободи - Миколаївську, Троїцьку і Покровську - і спільними силами в середній слободі, Троїцькій, влаштували каплицю й до неї запросили з Таганрізької фортеці священика Никифора Федорова.[1][2] »

Засновані запорожцями слободи над Міусом називалися: Нижня (Миколаївка), Середня (Троїцька) й Вища (Покровська). Після будівництва церков у ожній слободі, їх було перейменовано за назвами храмів. Так у 1782 році у слободі Верхня на Міусі була зведена дерев'яна церква в ім'я Покрови Богородиці. Храм стояв на місці сучасного Будинку культури Саме з цього часу слобода йменується Покровською.

У 1807 році в селі було 247 дворів й 1672 особи. Поселення мало 6794 десятин орної землі й 3802 десятини сіножатей (десятина - 1,45 га).

У 1859 році в Покровському налічувалося 613 дворів, у яких мешкало 4814 осіб.

Після звільнення селян в 1861 році були організовані земства (місцевого самоврядування), що відкривали в селах школи, лікарні, прагнули підняти і поліпшити економічне і культурне становище селян. Перша земська школа в селі була відкрита в 1863 році. У ній навчалося 17 дітей.

25 червня 1869 року було відкрито рух залізницею Таганріг - Матвіїв Курган через слободу Покровську. Спочатку залізнична станція йменувалася Покровська.[3] Згодом станцію назвали Неклинівка тому, що балка Неклинна підходила до залізниці.

До 1888 року входило до складу Катеринославської губернії: у 1802-1887 роках - до Таганрізького міськоначальства.

1892 року звели кам'яну Покровську церкву.

В кінці XIX сторіччя в Покровському проживало 9 тис. осіб.

За даними статистичного довідника «Таганрізький округ. 1912 й рік », в селі Покровському проводилося щорічно дві багатоденних ярмарки. На них з'їжджалися селяни й торговці, міщани й службовці, робітники й кустарі не тільки з сусідніх сіл й хуторів, а й з Таганрога, Матвієва-Кургана, Чалтиря та інших. З 14 по 16 жовтня проходив Покровський ярмарок, а трохи раніше (з 28 серпня по 1 вересня проходив Успенський ярмарок. На ярмарках йшла торгівля худобою й різними товарами. до свят готувалися ґрунтовно. Обов'язковими були кулачні бої.

У 1915 році у Покровському було 1410 дворів, в користуванні селян перебувало 12400 десятин землі.

У 1924 році в Покровському з'явилося перше німе кіно. Сеанси проходили у школі. У 1929 році в селі з'явилися перші трактора «Фордзон».

У 1930-ті роки Покровський храм закрили, й його пристосували у 1936 році під клуб. Під час німецько-радянської війни у нього влучила авіабомба, зруйнувавши будівлю. На уцілілим фундаменті церкви після війни було побудовано двоповерхову будівлю, де розмістився районний комітет партії. У будівлі на місці колишнього храму пізніше розмістився райком ВЛКСМ, потім - Будинок піонерів, а потім - Центр позашкільної роботи. 1999 року залишки колишнього храму були передані РПЦ для його відбудови.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Яворницький, Дмитро (1900). Історія запорізьких козаків. Том 1. 13 розділ. 
  2. Макаревський, Феодосій. Материалы историко-статистического описания Екатеринославской губернии, II. (російська мова). Катеринослав. 
  3. Мапа Шуберта. Аркуш 28-17. 

Шаблон:Неклинівський район НП