Відкрити головне меню

Чалтир (вірм. Չալթր) — село у Ростовській області Росії, адміністративний центр М'ясниковского району та Чалтирського сільського поселення.

село Чалтир
Чалтырь
Церква святого Амбарцума
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Муніципальний район М'ясниковський район
Код ЗКАТУ: 60235852001
Код ЗКТМО: 60635452101
Основні дані
Час заснування: 1779
Населення 15 334 особи
Поштові індекси 346800
Телефонний код +7 86349
Географічні координати: 47°17′ пн. ш. 39°30′ сх. д. / 47.283° пн. ш. 39.500° сх. д. / 47.283; 39.500Координати: 47°17′ пн. ш. 39°30′ сх. д. / 47.283° пн. ш. 39.500° сх. д. / 47.283; 39.500
Часовий пояс UTC+3, літом UTC+4
Водойма р. Мокрий Чалтир, Хавали
Найближча залізнична станція Хапри
Відстань
До залізничної станції: 4 км
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

11

Влада
Веб-сторінка amrro.ru
Міський голова Аршак Поркшеян
Карта
Чалтир (Росія)
Чалтир
Чалтир

Чалтир (Ростовська область)
Чалтир
Чалтир

За переписом 2010 року — 15 334 мешканців.

Розташоване за 11 км на захід від обласного центру — міста Ростова-на-Дону. На півночі межує з селом Крим. За 4 км від села розташована залізнична станція Хапри.

Зміст

Історичні відомостіРедагувати

Поселення засноване 1779 року вірменами-переселенцями з Криму.

Станом на 1886 рік у вірменській колонії, центрі Чалтирської волості мешкало 3206 осіб, налічувалось 509 дворових господарств, існувала вірменська церква, школа, залізнична станція, 7 лавок, постоялий двір[1].

ГосподаркаРедагувати

  • Харчова промисловість: молочний, комбікормовий, олійний заводи, птахофабрика, млин.
  • Виробництво будматеріалів: цегельний і асфальтовий заводи.
  • Електромеханічний завод.

ПриміткиРедагувати

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

ДжерелаРедагувати