Погонич американський
| Погонич американський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Laterallus jamaicensis (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Погонич американський[2] (Laterallus jamaicensis) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Північній і Південній Америці та на Великих Антильських островах.
Опис
ред.Довжина птаха становить 10-15 см, розмах крил 22-28 см, вага 29-39 г. Голова чорнувато-сіра, задня частина шиї і верхня частина спини коричневі або рудуваті. Решта верхньої частини тіла чорнувато-коричнева, поцяткована білими плямами або смугами. Нижня частина тіла сіра, нижня частина живота і гузка сірувато-чорні, поцятковані білими смугами. Райдужки червоні, дзьоб чорний, лапи тілесного кольору або коричневі. У молодих птахів шия і спина повністю темні.
Підвиди
ред.Виділяють п'ять підвидів:[3]
- L. j. coturniculus (Ridgway, 1874) — від заходу центральної Каліфорнії до Баха-Каліфорнії;
- L. j. jamaicensis (Gmelin, JF, 1789) — від сходу США до Беліза і Куби. Зимують в Центральній Америці і на Карибах;
- L. j. murivagans (Riley, 1916) — узбережжя Перу;
- L. j. salinasi (Philippi, 1857) — центральне Чилі (від Атаками до Арауканії) і захід центральної Аргентини;
- L. j. tuerosi Fjeldså, 1983 — озеро Хунін.
Поширення і екологія
ред.Американські погоничі зустрічаються в Сполучених Штатах Америки[4][5], Мексиці, Белізі, Гондурасі, Коста-Риці, Панамі, Бразилії, Перу, Чилі, Аргентині, Гаїті, Домініканській Республіці, на Кубі, Пуерто-Рико, Ямайці, Бермудських, Багамських і Американських Віргінських островах. Вони живуть на болотах, як прісноводних, так і солонуватих, та на заплавних луках. Живляться дрібними комахами, рокоподібними і молюсками, а також насінням. В США гніздування триває з травня по серпень, в Панамі у липні, в Перу з кінця сезону посухи до початку сезону дощів, в Чилі у листопаді-грудні. Гніздо чашоподібне, розміщується серед густої трави. В кладці від 6 до 8 кремово-білих яєць, поцяткованих рудувато-коричневими плямками, розміром 23×17 мм. Інкубаційний період триває 16-20 днів, насиджують і самиці, і самці, змінюючи один одного.
Збереження
ред.МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція американських погоничів становить від 10 до 50 тисяч дорослих птахів.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Laterallus jamaicensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 серпня 2022.
- ↑ Eddleman, W. R.; FLORES, R. E.; LEGARE, M. (1994). Black Rail (Laterallus jamaicensis). The Birds of North America Online (англ.). doi:10.2173/bna.123. ISSN 1061-5466.
- ↑ Hand, Christine E.; Znidersic, Elizabeth; Tegeler, Amy K. (27 червня 2019). First Documentation of Eastern Black Rails (Laterallus jamaicensis jamaicensis) Breeding in South Carolina, USA in More Than a Century. Waterbirds. 42 (2): 237. doi:10.1675/063.042.0212. ISSN 1524-4695. S2CID 198258859.
Джерела
ред.- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
Посилання
ред.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |