Поганські говори з Нареву
Pogańskie gwary z Narewu (укр. "Поганські говори з Нареву") - пара аркушів під таким заголовком, знайдені білоруським колекціонером В'ячеславом Зіновом, ймовірно є єдиним словником, нині мертвої, ятвязької мови.
| Поганські говори з Нареву | |
 | |
| Мова твору або назви | польська і Ятвязька мова |
|---|---|
 Поганські говори з Нареву у Вікісховищі | |
Історія ред.
Словник, що називають «польсько-ятвязьким» був знайдений влітку 1978 року в білоруській частині Біловезької пущі, на хуторі на захід від селищ Ровбицьк та Криниця (нині Пружанський район Берестської області ).
Колекціонер-аматор антикваріату В'ячеслав Зінов (1960 р.н., Барановичі) купив у місцевого дідуся книгу - збірку молитов латинською мовою, в кінці якої було прикріплено декілька рукописних аркушів. На початку їх було написано "Pogańskie gwary z Narewu" ("Язичницькі говори з Нареву"). Книга потрапила на хутір у Біловезькій пущі між Першою та Другою світовими війнами з містечка Біловежа .
Зінов переписав цей словник на окремі аркуши паперу. Незабаром Зінов пішов в армію, а за цей час батьки викинули оригінальну книжку. Зберігся лише примірник словника в записнику Зінова, який він надіслав на кафедру литовської мови Вільнюського університету, де цим матеріалом зацікавився литовський лінгвіст Зіґмас Зінкявічюс .
Матеріал словника, що містить 215 слів, був опублікований у 1984 році у часописі «Балто-слов'янські дослідження» [1], фотокопія словника — у литовському мовознавчому часописі «Baltistica» у 1985 році [2] . У виданій у 1987 р. черговому номері журналу «Балто-слов'янські дослідження» були опубліковані рецензії окремих лінгвістів [3] .
У серпні 2018 року в газеті "Наша Слова" [4] та в районній газеті «Раённыя будні» [5] вийшли друковані публікації до 40-річчя відкриття "ятвязького словника"
Теоніми ред.
У лексиці словника засвідчено три теоніми: Pjarkus, Laume, Tuolis.
Теонім Pjarkus «Перун» утворений без суфіксів і таким чином відрізняється від литовського Perkūnas, прусського Perkuns, які мають суфікс -un- .
Разом із Pjarkus у тексті зустрічається теонім Laume, обидва позначені як «язичницькі» (мовою оригіналу: pogańskie). Слово "Лаума" в пізнішому значенні «відьма» зустрічається не тільки в Литві, а й на Смоленщині (у записах збирача фольклору Добровольського [6]). Первісно "Laume" ім'я загальнобалтійської богині дітородіння, що походить від індоєвропейського *leudh- «рости» [7] .
Безпрефіксна форма в теонімі Туоліс, який у словнику означає «чорт», проте спочатку це було ім’я підземного божества. Перегукується з іменем прусського бога підземного світу Patals, де корінь tal- подовжено префіксом pa-.
Розділ теонімів цього словника є дуже цінним.
Примітки ред.
- ↑ З. Зинкявичюс. Польско-ятвяжский словарик? // Балто-славянские исследования 1983. Москва, 1984. С. 3-29.
- ↑ Z. Zinkevičius. Lenkų-jotvingių žodynėlis? // Baltistica XXI (1). 1985. C. 61-81.
- ↑ Балто-славянские исследования 1985. Москва, 1987. С. 121—142.
- ↑ Наша слова. № 34 (1393), 22 жніўня 2018 г. С. 2.
- ↑ Раённыя будні. № 59 (10111), 8 жніўня 2018 г. С. 8.
- ↑ В. Н. Добровольский. Смоленский этнографический сборник. С.-Петербург, 1891. С. 141.
- ↑ В. Н. Топоров. Прусский язык. L. Москва, 1990. С. 156—169.