Повидло
Пови́дло (пол. powidła, можливо, від wić — «вити», «крутити»)[1] — продукт виварення подрібнених до пюреподібного стану плодів і ягід з додаванням наприкінці варіння цукру[2].
 | |
| Походження |  Чехія і  Республіка Польща  |
|---|---|
Приготування
ред.Для приготування повидла використовують зрілі та перестиглі плоди, усунувши попередньо зігнилі чи пошкоджені частини. Підготовлену сировину виварюють на слабкому вогні без додавання цукру. Цукор додають наприкінці варіння, оскільки рідке пюре випаровується швидше. При цьому скорочується термін варіння, а повидло стає світлішим та кращим за смаком і ароматом[2].
Щоб повидло не пригоріло, масу помішують безперервно.
Повидло готове, коли при помішуванні лопатка починає залишати за собою незникаючу виразну борозенку[2].
Гаряче повидло розфасовують у сухі чисті банки, відразу закупорюють і охолоджують. Інколи додають різноманітні прянощі — корицю, гвоздику та ін.
Галерея
ред.-
Хліб і повидло яблучне, Україна, 2016
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ а б в Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.
Джерела
ред.- Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев: Урожай, 1985.— с.664, ил.
|
Це незавершена стаття про їжу та напої. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
