Площина́ — одне з основних понять геометрії. У систематичному викладенні геометрії поняття площини зазвичай сприймають як первісне, яке лише опосередковано визначається аксіомами геометрії. Рівняння площини вперше трапляється в А. К. Клеро (1731), рівняння площини у відрізках, вочевидь, вперше трапяється в Ламе (1816—1818), нормальне рівняння увів (1861).
Наступні твердження справедливі для тривимірного Евклідового простору, але не для більших розмірностей, хоча вони мають аналогії за вищих розмірностей:
Дві різні площини є або паралельними, або перетинаються по прямій.
Пряма може бути або паралельною до площини, або перетинає її в єдиній точці, або вона розташована на площині.
Дві різні прямі, перпендикулярні до однієї площини, є паралельними одна до одної.
Дві різні площини, перпендикулярні до одної прямої, є паралельними одна до одної.
де та — сталі, при чому і не всі рівні нулю; у векторній формі:
де — радіус-вектор точки , вектор перпендикулярний до площини (нормальний вектор). Напрямні косинуси вектора :
Якщо один з коефіцієнтів в рівнянні площини дорівнює нулю, то рівняння називають неповним. За умови площина проходить через початок координат, за (або , ) площина паралельна осі (відповідно чи ). За ( чи ) площина паралельна площині (відповідно чи ).
Рівняння площини у відрізках:
де — відрізки, які площина відсікає на осях і .
Рівняння площини, що проходить через точкуперпендикулярно до вектора:
у векторній формі:
Рівняння площини, що проходить через три задані точки, які не лежать на одній прямій:
(мішаний добуток векторів), іншими словами
Нормальне (нормоване) рівняння площини
у векторній формі:
де — одиничний вектор, — відстань від площини до початку координат. Рівняння(2) можна отримати з рівняння (1), помноживши його на нормуючий множник