Відкрити головне меню

Пло́ща Стари́й Ри́нок — площа (майдан) у Старому місті Львова. Знаходиться в Галицькому районі і розташована обабіч вулиці Богдана Хмельницького між Сянською, Підгірною, Пильникарською, Ужгородською, Князя Лева, Чорноморською та Рибною. Належить до світової спадщини ЮНЕСКО як частина об'єкта «Ансамбль історичного центру Львова».

Площа Старий Ринок
Львів
Площа Старий Ринок
Площа Старий Ринок
Місцевість Старе місто (історичний центр)
Район Галицький
Колишні назви
Рибна, Нової Божниці
Координати 49°50′46″ пн. ш. 24°01′47″ сх. д. / 49.8462028° пн. ш. 24.0298306° сх. д. / 49.8462028; 24.0298306
Транспорт
Трамваї 4, 5, 6
Рух частково відкрита для руху в двостроронньому режимі
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Костел Івана Хрестителя
Державні установи Музей найдавніших пам'яток Львова
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Сучасна назва — з 1871 року. До цього площа називалася Рибною та Нової Божниці.

На площі є зупинка трамвайних маршрутів № 4, 5, 6 «Вулиця Богдана Хмельницького».

Зміст

ІсторіяРедагувати

Згідно з археологічними розкопками, район площі був заселений ще в 12 столітті. Вважається, що саме на основі цього поселення біля підніжжя Замкової гори король Данило в середині 13 століття заснував місто-твердиню Львів. Історики припускають, що на місці сучасної площі був центр міського життя — ринковий майдан. До перебудови району у XVIII столітті, оригінальна площа знаходилась на місці будинків №1 та №2 по вул. Пильникарській та була втричі меншою за теперішню[1]. Саме з таким розміщенням колишньої площі пов'язане спрямування фасаду храму Івана Хрестителя.

Після завоювання Львова у 1349 році, польським королем Казимиром ІІІ територія площі Старий Ринок була виведена із складу міста та нових фортифікацій, так що район площі Старий Ринок опинився за мурами і увійшов, згодом, до Жовківського передмістя. Район був заселений переважно українцями та вірменами, лише невеликій частині яких було дозволено проживати в межах міських мурів.

У 1497 р. король Ян І Ольбрахт мав намір обмежити права Старого ринку Львова на користь Нового ринку, в обороні стали 13 міст Галичини.[2][3]

Згодом площа стала західною околицею місця компактного проживання однієї з двох єврейських громад Львова — заміської. У 1846 році на площі була зведена реформістська синагога Темпль. У 1942 році вона була зруйнована нацистами.

У 1950-х роках на площі містилася Міська автобусна станція приміського сполучення.

АрхітектураРедагувати

Планування району площі збереглося ще з середньовічних часів, однак сучасна забудова з'явилася наприкінці 19 — на початку 20 століття. Будівля банку «БМ Банк» (на розі вулиці Богдана Хмельницького) постала у 2000-х роках у стилістиці раціональної сецесії й раннього функціоналізму[4]. Загалом забудова площі виконана в стилях класицизму та сецесії.

За № 1 стоїть двоповерхова чиншова кам'яниця 1880-х років з декором стандартними елементами у стилі історизму. Сусідня наріжна триповерхова чиншова кам'яниця №2 збудована на місці старішого будинку й оздоблена стандартними елементами в неоренесансному стилі.

Наступний будинок № 3 за свою історію поміняв одразу кілька номерів і вулиць: його адресу квалафікували як вул. Пильникарська, 2, вул. Смерекова, 1, пл. Старий Ринок, 4. На місці двох давніших споруд цей чотириповерховий будинок у стилі раціональної сецесії з'явився 1910 року. За австрійських часів на цьому місці велася торгівля шкірами Каца. В 1902 році тут був склад вугілля Йосифа Пордеса. Згодом, 1912-го, тут влаштували ресторан Генрика Бербера. Від закладу залишився вхід з площі, а також великі вікна першого поверху. Після приходу радянської влади у 1950-х в приміщенні були каси автобусної станції приміського сполучення.

На сусідній ділянці, яка б мала нумеруватися як № 4, колись була площа святого Яна — поруч стоїть однойменний храм. У часи СРСР на цьому місці стояли автобуси, що курсували за приміськими маршрутами.

У триповерховій чиншовій кам'яниці № 5, збудованій приблизно 1890 року, до 1939 року був магазин пральних машин Зона. На сусідній ділянці напередодні Першої світової війни розібрали старий будинок, а нового до нині так і не збудували. Попри те ділянка частково огороджена.

Чотириповерховий будинок № 7 зведений у стилі раціональної сецесії. Наріжники будинку заокруглені, споруда прикрашена бетонними балконами, а фасад завершений трикутним фронтоном. У 1929 в будинку працювала фірма з продажу шкіри «Ротштайн і Вінтер», а ще відділ Акціонерного товариства «Лодзинська фабрика ниток». На глухій торцевій стіні з боку вулиці Мукачівської до 1980-х була велика реклама фабрики, але їх зафарбували.

У будинку № 12 (сьогодні не існує) за польських часів існувала біжутерія Блоха.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Могитич Р. Яким був стольний Львів
  2. Перемишль, Самбір, Жидачів, Стрий, Городок, Вишня, Мостиська, Бібрка, Галич, Рогатин, Буськ, Дунаїв, Гологори
  3. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові… — С. 16.
  4. Мельник І. Довкола Високого замку й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. — Львів : Апріорі, 2010. — 288 с.: 500 іл. — С. 42. — ISBN 978-966-2154-32-0.

ДжерелаРедагувати

  • Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-X.

ПосиланняРедагувати