Площанський Венедикт Михайлович
Венеди́кт Миха́йлович Площа́нський (23 березня 1834, Калуш — 8 лютого (21 лютого) 1902, Вільно[2]) — український публіцист, громадський діяч й історик з москвофільськими поглядами, який емігрував до російської імперії.
| Венедикт Михайлович Площанський | |
|---|---|
| Народився |
23 березня 1834 Калуш |
| Помер |
21 лютого 1902 (67 років) Вільно |
| Підданство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Російська імперія |
| Діяльність | публіцистика |
| Галузь | регіональна історія[1], публіцистика[1] і політична діяльність[1] |
| Alma mater | Львівський університет |
| Знання мов | українська, німецька, польська і російська[1] |
Життєпис ред.
Освіту здобув у Львівському університеті. Був прихильником москвофільства: єдності російського народу в трьох його гілках — білоруській, великоросійській і малоросійській, брав участь у галицько-російському русі за національне відродження в Австро-Угорської імперії. Став прихильником «святоюрців». У 1865 році став членом рософільського товариства «Галицько-руської матиці».[3]
5 травня 1870 року був прийнятий у Ставропігійський інститут.[4] Від 1872 р. — Народного дому у Львові, товариства імені М. Качковського (і був їх головою у 1877—1880 роках).[3]
У 1861—1886 роках опублікував краєзнавчі нариси про майже 100 місцевостей Галицької Русі.
Від 1874 року — член-кореспондент Московського археологічного товариства.[3]
У 1871—1887 роках працював останнім редактором, а пізніше і видавцем націоналістично-консервативної[5] великої галицько-російської газети «Слово» у Львові. У 1882 році виступав фігурантом «Справи Ольги Грабар», відкритої владою Австро-Угорської імперії в межах боротьби з «русофілами», отримавши 5 місяців тюремного ув'язнення за звинуваченням у державній зраді.[5] Звільнився. У 1887 р. емігрував до Російської імперії, прийняв російське підданство і став працювати в Віленській археографічній комісії з розбору давніх актів.[5] Був виконуючим обов'язки окремого цензора з внутрішньої цензури в м. Вільно з 3 березня 1894 року до 24 лютого 1901 року.[2]
Праці ред.
- Видав праці з історії Холмщини — «рос. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV—XVIII веков и другим источникам» (два томи, Вильно, 1899 р., 1901 р.).
- «рос. Акты Холмских судов XVI–XVII ст.»; друкувався у виданні «рос. Труды ІХ Археологического Съезда».
- Галицко-русский город Станиславов. — «Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1868 г.», Льв., 1869 г., — С. 15—56.(рос.)
- «Некоторые села Галицкой Руси» (1872) (рос.)
- Бродовский замок в начале австрийского владычества до 1786 г. — Слово, 1874 г. — № 108. (рос.)
- Буск, город и бывшее княжество того же имени на Галицкой Руси. — «Литературный сборник Галицко-Русской матицы за 1871 г.». — Львов, 1871, — С. 67—98. (рос.)
- Бучач. — Слово (Льв.), 1865 г., № 6575. (рос.)
- Написав велику кількість статей про галицькі місцевості, які склали книгу «рос. Некоторые села Галицкой Руси» (1872 р.).
Примітки ред.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б Площанский Венедикт Михайлович. opentextnn.ru (рос.). Открытый текст. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ а б в г д Орлевич І. В. Площанський Венедикт. history.org.ua. Енциклопедія історії України. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936), архив 2012 г. (рос.)
- ↑ а б в Площанский Венедикт Михайлович. slovariki.org (рос.). Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 березня 2020.
Джерела ред.
- Орлевич І. В. Площанський Венедикт [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 277. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Сухий О. Від русофільства до москвофільства: Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у XIX столітті. Львів, 2003.
- Орлевич I. Товариство імені М. Качковського // Історія Львова, т. 2. Львів, 2007.
- Площанский, Венедикт Михайлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. II. — С. 424. (рос. дореф.)
- РГИА. Ф.776. Оп. 20. Д.1358. (рос.)
- Новый энциклопедический словарь: В 48 т. / Под ред. К. К. Арсеньева. — Т.1-29. — М., 1911—1916.(рос.)
Посилання ред.
- Орлевич І. В. Площанський Венедикт [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»
- Бібліографія: Площанський Венедикт Михайлович [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Твори: Площанський Венедикт Михайлович [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Лехман Тарас, Культура і побут села Добрячин у дослідженнях Венедикта Площанського: етнографічні записи 1850-1860-х рр. [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.], сайт Червоноградської міської централізованої бібліотечної системи.
- Биография: Площанский Венедикт Михайлович [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.], Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.)
- Цензоры Вильно XIX и начала XX века. (Белорусский сборник № 3.) (рос.)
- Площанский Венедикт Михайлович (рос.)
_p181_HERODOTUS.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |