Площанський Венедикт Михайлович

Венеди́кт Миха́йлович Площа́нський (23 березня 1834, Калуш — 8 лютого (21 лютого) 1902, Вільно[1]) — публіцист, громадський діяч й історик.[2]

Венедикт Михайлович Площанський
Народився 23 березня 1834(1834-03-23)
Калуш
Помер 21 лютого 1902(1902-02-21) (67 років)
Вільно
Підданство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаFlag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність публіцистика
Alma mater Львівський університет
Знання мов російська

ЖиттєписРедагувати

Народився в м. Калуш.[2]

Освіту здобув у Львівському університеті. Був прихильником москвофільства: єдності російського народу в трьох його гілках — білоруській, великоросійській і малоросійській, брав участь в галицько-російському русі за національне відродження в Австро-Угорської імперії. Став прихильником «святоюрців». У 1865 році став членом русофільського товариства «Галицько-руської матиці».[2]

5 травня 1870 року був прийнятий в Ставропігійський інститут.[3] Від 1872 р. — Народного дому у Львові, товариства імені М. Качковського (і був їх головою у 1877—1880 роках).[2]

У 1861—1886 роках опублікував краєзнавчі нариси про майже 100 місцевостей Галицької Русі.

Від 1874 року — член-кореспондент Московського археологічного товариства.[2]

У 1871—1887 роках працював останнім редактором, а пізніше і видавцем націоналістично-консервативної[4] великої галицько-російської газети «Слово» у Львові. У 1882 році виступав фігурантом «Справи Ольги Грабар», відкритої владою Австро-Угорської імперії в рамках боротьби з «русофілами», отримавши 5 місяців тюремного ув'язнення за звинуваченням у державній зраді.[4] Звільнився. У 1887 р. емігрував до Російської імперії, прийняв російське підданство і став працювати в Віленській археографічній комісії з розбору давніх актів.[4] Був виконуючим обов'язки окремого цензора з внутрішньої цензури в м. Вільно з 3 березня 1894 року до 24 лютого 1901 року.[1]

Помер у м. Вільно.[2]

ПраціРедагувати

  • Видав праці з історії Холмщини — «рос. Прошлое Холмской Руси по архивным документам XV—XVIII веков и другим источникам» (два томи, Вильно, 1899 р., 1901 р.).
  • «рос. Акты Холмских судов XVI–XVII ст.»; друкувався у виданні «рос. Труды ІХ Археологического Съезда».
  • Галицко-русский город Станиславов. — «Науковый сборник Галицко-Русской матицы за 1868 г.», Льв., 1869 г., — С. 15—56.(рос.)
  • «Некоторые села Галицкой Руси» (1872) (рос.)
  • Бродовский замок в начале австрийского владычества до 1786 г. — Слово, 1874 г. — № 108. (рос.)
  • Буск, город и бывшее княжество того же имени на Галицкой Руси. — «Литературный сборник Галицко-Русской матицы за 1871 г.». — Львов, 1871, — С. 67—98. (рос.)
  • Бучач. — Слово (Льв.), 1865 г., № 6575. (рос.)
  • Написав велику кількість статей про галицькі місцевості, які склали книгу «рос. Некоторые села Галицкой Руси» (1872 р.).

ПриміткиРедагувати

  1. а б Площанский Венедикт Михайлович. opentextnn.ru (ru). Открытый текст. Процитовано 27 березня 2020. 
  2. а б в г д е Орлевич І. В. Площанський Венедикт. history.org.ua. Енциклопедія історії України. Процитовано 27 березня 2020. 
  3. В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936), архив 2012 г. (рос.)
  4. а б в Площанский Венедикт Михайлович. slovariki.org (ru). Процитовано 27 березня 2020. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати