Плетнівський провулок

Плетнівський провулок; Харків
	Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану Вид на Плетнівський провулок з Павлівського майдану
Місцевість	Центр, Поділ
Район	Основ'янський
Загальні відомості
Протяжність	330 м
Координати початку	49°59′17″ пн. ш. 36°13′57″ сх. д. / 49.988250° пн. ш. 36.232667° сх. д.
Координати кінця	49°59′08″ пн. ш. 36°14′06″ сх. д. / 49.985667° пн. ш. 36.235139° сх. д.
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Історичний музей», «Майдан Конституції»
Автобуси	119е, 241е
Рух	односторонній, двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 2 до № 14
Архітектурні пам'ятки	№ 5, 7, 12
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450238
Мапа
Плетнівський провулок у Вікісховищі

Плетнівський провулок — провулок у Основ'янському районі Харкова. Пролягає від Павлівського майдану до Кузнечної вулиці. Плетнівський провулок перетинає вулицю Кооперативну. Рух односторонній до перехрестя з Кооперативною і двосторонній після нього.

Історія ред.

Початок заселення Подолу відносять до середини XVII століття. У 1760-ті роки ця місцевість почала приваблювати купців, оскільки поруч розташовувався осередок харківської торгівлі.

У 1804 році Плетнівський провулок називався Молчановською вулицею, по імені вахмістра у відставці Молчанова, який на ній мешкав. Сучасну назву «Плетнівський» провулок отримав у середині XIX століття^[1]. Можливо, що ця назва пов'язана з іменем Романа Плетньова, харківського промисловця, купця 3-ї гільдії і гласного міської думи^[2].

У провулку уся ліва сторона належала купцю Ломакіну, а згодом ця земля была продана купцям Віссаріону Костюрину та Івану Боровкову^[3].

Будинки ред.

Вхід до Плетнівського провулку позначений двома пам'ятками архітектури початку XX століття. Ліворуч розташоване колишнє кредитне товариство (архітектор О. М. Бекетов, реконструкція Ю. С. Цауне). Праворуч — колишній готель «Асторія» (архітектори О. І. Ржепішевський і М. В. Васильєв).

На перехресті з вулицею Кооперативною розташований Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.

Будинок № 5 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 494. Початок XX століття, архітектор невідомий. Колишнє Товариство взаємного кредиту. Нині в будинку розміщується Харківський інститут фінансів.
Будинок № 7 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 327. Житловий будинок 1916 року.

Першим власником цієї ділянки землі був купець Боровков, який влаштував тут свою садибу. По його смерті дворове місце успадкували його внуки. А в 1894 році ділянку придбав київський купець Михайло Абрамович Ясний. На початку XX століття він вирішив звести для своєї великої сім'ї новий дім. Проєкт розробив архітектор О. М. Гінзбург. У 1913 році на ділянці знесли старі будівлі і розпочали будівництво 4-поверхового прибуткового будинку. У 1916 році будівництво було завершено. Будинок був електрифікований, підключений до водопроводу і каналізації, в усіх квартирах були встановлені телефони. Сім'я Ясних зайняла весь 2-й поверх, а решту квартир здавала в найм.

Але в травні 1918 року, в період установлення влади Гетьманату, в Харкові було розміщено німецький гарнізон. Михайло Абрамович продав будинок сім'ї харківського купця 1-ї гильдії Сергія Цетліна. Одну з квартир зайняв його син, лікар Марк Сергійович Цетлін, який колекціонував антикваріат, твори живопису і скульптури.

У 1919 році будинок був реквізований радянською владою і відданий під губернський військомат. Більша частина творів мистецтва була знищена і зіпсована солдатами. Роботи, що збереглися, були перевезені до Харківського художнього музею.

У 1918—1919 роках сім'ї Михайла Ясного і Сергія Цетліна виїхали з Харкова, а будинок був націоналізований. У радянський період у ньому розміщувалися різні державні установи.

Сучасне використання будівлі — міська дитяча клінічна лікарня № 24^[3].