Плеврот черепичастий

вид грибів
Pleurotus ostreatus
Austernseitling-1.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Базидіомікотові гриби (Basidiomycota)
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Плевротові (Pleurotaceae)
Рід: Плеврот (Pleurotus)
Вид: Плеврот черепичастий
Біноміальна назва
Pleurotus ostreatus
(Jacq. ex Fr.) P.Kumm. 1871[1]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Pleurotus ostreatus
EOL logo.svg EOL: 1028614
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5322
MB: 174220
IF: 174220

Плеврот черепичастий, глива (Pleurotus ostreatus)  — вид їстівних грибів роду плеврот родини плевротових (Pleurotaceae).

НазваРедагувати

Народна українська назва цього гриба — «глива»[2], хоча СУМ-11 фіксує, що гливою називається інший гриб — печіночник (Fistulina hepatica)[3], а словник Грінченка тлумачить це слово як позначення гриба, що росте на дереві, без уточнення[4].

М. Я. Зерова та З. Г. Лавітська іменують вид «плеврот черепичастий», хоча словники фіксують назву «плеврот звичайний»[5].

Місцеві назви — дублянка, гливичка звичайна, дуплянка їстівна, калічка.

Латинський видовий епітет ostreatus і англійська назва гриба oyster mushroom віддзеркалюють його схожість на устрицю. В японській мові гриб має назву «хіратаке» (ヒラタケ), що означає «плаский гриб».

БудоваРедагувати

 
Структура пластинок

Шапинка 3—10 (15) см у діаметрі, опукло- або увігнуторозпростерта, лійкоподібна, черепашкоподібна, віялоподібна, білувата, сірувата, попелясто-сіра або зеленувато-сіра, бура, фіолетово-коричнева або червонувато-коричнева, синювато-чорнувата, іноді вицвітає до вохряної або жовтуватої, гола, волога. Пластинки вузькі, низько спускаються на ніжку, білуваті, сіруваті. Спорова маса біла або лілувата. Спори 8—11(13) × 3—4 мкм, гладенькі. Ніжка 1—4 × 1—3 см, здебільшого ексцентрична, іноді бічна або майже відсутня, щільна, біла, іноді згодом коричневіє, внизу волосисто-щетиниста. М'якуш білий, пружний, з приємним смаком і запахом.

Поширення та середовище існуванняРедагувати

 
Гриби гливи на дереві

Гриб широко поширений у лісах помірної і субтропічних кліматичних зон по всьому світу, хоча він відсутній на тихоокеанському північному заході північної Америки, де його замінили види P. pulmonarius і P. populinus[en][6]. Цей гриб сапротроф[en], який харчується переважно деревиною, особливо листяних дерев, зокрема букових.[7]

Зустрічається по всій Україні. Росте групами на стовбурах листяних, зрідка хвойних дерев.

Практичне використанняРедагувати

Збирають у вересні — жовтні. Їстівний гриб четвертої категорії. Вживають у їжу лише молоді гриби, бо старі плодові тіла жорсткі. Використовують вареним, смаженим і сушеним. Вирощується у промислових масштабах.

Одне з попередніх досліджень показало, що вживання екстрактів з грибів гливи знижує рівень холестеролу, цей ефект пов'язують із вмістом в цьому грибі бета-глюканів[en].[8]

Гриби містять ловастатин (від 0,16 %[9] до 2,8 %[10] на суху вагу), який також знижує рівень холестеролу.

Гриби плевроту багаті білками, харчовими волокнами, незамінними амінокислотами, вуглеводами, водорозчинними вітамінами (C, B) та мінералами (Na, Ca, P, Fe та K) мають унікальний статус делікатесу з високими харчовими та лікувальними цінностями.[11] Вміст білка у них вищий порівняно з овочами, але менший порівняно з м’ясом та молоком.[12][13]

Встановлено, що вони підсилюють імунну систему, мають протиракові властивості, а також антигіперхолестеринемічні та печінкозахисні властивості. Види Pleurotus - відмінна їжа для людей, які страждають на гіпертонію та серцево-судинні захворювання завдяки високому вмісту калію та натрію.[14][15]

ПриміткиРедагувати

  1. Kummer, P. (1871). Der Führer in die Pilzkunde (вид. 1st). 
  2. Гриб глива вешенка, целебные свойства, лечение вешенкой, лікування гливою
  3. Глива // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Глива // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Л. О. Симоненко. ЯК НАЗИВАТИ ГРИБИ?. kulturamovy.univ.kiev.ua. 
  6. Trudell, S.; Ammirati, J. (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Timber Press Field Guides. Portland, Oregon: Timber Press. с. 134. ISBN 0-88192-935-2. 
  7. Phillips, Roger (2006), Mushrooms. Pub. McMilan, ISBN 0-330-44237-6. P. 266.
  8. Rop O, Mlcek J, Jurikova T (2009). Beta-glucans in higher fungi and their health effects. Nutrition Reviews 67 (11): 624–31. PMID 19906249. doi:10.1111/j.1753-4887.2009.00230.x. 
  9. Chen, Shin-Yu; Ho, Kung-Jui; Hsieh, Yun-Jung; Wang, Li-Ting; Mau, Jeng-Leun (2012). Contents of lovastatin, γ-aminobutyric acid and ergothioneine in mushroom fruiting bodies and mycelia. LWT - Food Science and Technology 47 (2): 274–278. ISSN 00236438. doi:10.1016/j.lwt.2012.01.019. (англ.)
  10. Гриби України : Атлас-довідник, 2017, с. 100.
  11. Lee, Kyeongmin; Sim, Ung; Choi, Youngmin; Lee, Junsoo (2018-11-30). Nutritional Compositions and Antioxidant Activities of Frequently Consumed Mushrooms in Korea. Journal of the Korean Society of Food Science and Nutrition 47 (11). с. 1178–1184. ISSN 1226-3311. doi:10.3746/jkfn.2018.47.11.1178. Процитовано 2021-03-02. 
  12. [Bano Z, Rajarathnam S. Pleurotus mushrooms. Part II. chemical composition, nutritional value, post-harvest physiology, preservation, and role as human food. CRC Cr Rev Food Sci. 1988;27(2): 87–158. NIH]. 
  13. PMC. 
  14. Wang, Kai; Bao, Li; Xiong, Weiping; Ma, Ke; Han, Junjie; Wang, Wenzhao; Yin, Wenbing; Liu, Hongwei (2015-08-28). Lanostane Triterpenes from the Tibetan Medicinal Mushroom Ganoderma leucocontextum and Their Inhibitory Effects on HMG-CoA Reductase and α-Glucosidase. Journal of Natural Products (en) 78 (8). с. 1977–1989. ISSN 0163-3864. doi:10.1021/acs.jnatprod.5b00331. Процитовано 2021-03-02. 
  15. Ganesan, Kumar; Xu, Baojun (2018-11-05). Anti-Obesity Effects of Medicinal and Edible Mushrooms. Molecules 23 (11). с. 2880. ISSN 1420-3049. doi:10.3390/molecules23112880. Процитовано 2021-03-02. 

ДжерелаРедагувати