Плеврот черепичастий
| Pleurotus ostreatus | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Pleurotus ostreatus (Jacq. ex Fr.) P.Kumm. 1871[1] | ||||||||||||||
|
| ||||||||||||||
|
Плеврот черепичастий, глива (Pleurotus ostreatus) — вид їстівних грибів роду плеврот родини плевротових (Pleurotaceae).
НазваРедагувати
Народна українська назва цього гриба — «глива»,[2] хоча словник Грінченка та інші фіксують, що гливою називається інший гриб — печіночник (Fistulina hepatica)[3][4].
М. Я. Зерова та З. Г. Лавітська іменують вид «плеврот черепичастий», хоча словники фіксують назву «плеврот звичайний»[5].
Місцеві назви — дублянка, гливичка звичайна, дуплянка їстівна, калічка.
Латинський видовий епітет ostreatus і англійська назва гриба oyster mushroom віддзеркалюють його схожість на устрицю. В японській мові гриб має назву «хіратаке» (яп. ヒラタケ), що означає «плаский гриб».
БудоваРедагувати
Шапинка 3—10 (15) см у діаметрі, опукло- або увігнуторозпростерта, лійкоподібна, черепашкоподібна, віялоподібна, білувата, сірувата, попелясто-сіра або зеленувато-сіра, бура, фіолетово-коричнева або червонувато-коричнева, синювато-чорнувата, іноді вицвітає до вохряної або жовтуватої, гола, волога. Пластинки вузькі, низько спускаються на ніжку, білуваті, сіруваті. Спорова маса біла або лілувата. Спори 8—11(13) × 3—4 мкм, гладенькі. Ніжка 1—4 × 1—3 см, здебільшого ексцентрична, іноді бічна або майже відсутня, щільна, біла, іноді згодом коричневіє, внизу волосисто-щетиниста. М'якуш білий, пружний, з приємним смаком і запахом.
Поширення та середовище існуванняРедагувати
Гриб широко поширений у лісах помірної і субтропічних кліматичних зон по всьому світу, хоча він відсутній на тихоокеанському північному заході північної Америки, де його замінили види P. pulmonarius і P. populinus[en].[6] Цей гриб сапротроф[en], який харчується переважно деревиною, особливо листяних дерев, зокрема букових.[7]
Зустрічається по всій Україні. Росте групами на стовбурах листяних, зрідка хвойних дерев.
Практичне використанняРедагувати
Збирають у вересні — жовтні. Їстівний гриб четвертої категорії. Вживають у їжу лише молоді гриби, бо старі плодові тіла жорсткі. Використовують вареним, смаженим і сушеним. Вирощується у промислових масштабах.
Одне з попередніх досліджень показало, що вживання екстрактів з грибів гливи знижує рівень холестеролу, цей ефект пов'язують із вмістом в цьому грибі бета-глюканів[en].[8]
Гриби містять ловастатин (від 0,16 %[9] до 2,8 %[10] на суху вагу), який також знижує рівень холестеролу.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Kummer, P. (1871). Der Führer in die Pilzkunde (вид. 1st).
- ↑ Гриб глива вешенка, целебные свойства, лечение вешенкой, лікування гливою
- ↑ ГЛИВА — Академічний тлумачний словник української мови
- ↑ Значення та тлумачення «глива» — ABBYY Lingvo-Online[недоступне посилання з липень 2019]
- ↑ Л. О. Симоненко. ЯК НАЗИВАТИ ГРИБИ?. kulturamovy.univ.kiev.ua.
- ↑ Trudell, S.; Ammirati, J. (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Timber Press Field Guides. Portland, Oregon: Timber Press. с. 134. ISBN 0-88192-935-2.
- ↑ Phillips, Roger (2006), Mushrooms. Pub. McMilan, ISBN 0-330-44237-6. P. 266.
- ↑ Rop O, Mlcek J, Jurikova T (2009). Beta-glucans in higher fungi and their health effects. Nutrition Reviews 67 (11): 624–31. PMID 19906249. doi:10.1111/j.1753-4887.2009.00230.x.
- ↑ Chen, Shin-Yu; Ho, Kung-Jui; Hsieh, Yun-Jung; Wang, Li-Ting; Mau, Jeng-Leun (2012). Contents of lovastatin, γ-aminobutyric acid and ergothioneine in mushroom fruiting bodies and mycelia. LWT - Food Science and Technology 47 (2): 274–278. ISSN 00236438. doi:10.1016/j.lwt.2012.01.019.(англ.)
- ↑ Гриби України : Атлас-довідник, 2017, с. 100
ДжерелаРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pleurotus ostreatus |
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 94—95.
- Сухомлин, М. М. Гриби України : Атлас-довідник / М. М. Сухомлин, В. В. Джаган ; Рец. Д. В. Лукашов, Н. А. Бісько ; Наук. ред. В. П. Гелюта. — 2-е видання. — К. : КМ-БУКС, 2017. — С. 99–100. — 240 с.
- Плеврот черепичастий
- Говорун В. Д., Тимощук О. О. Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2014. — С. 14. — ISBN 978-966-1502-67-2.
- Способи вирощування гливи
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |