Вікіпедія

Плакучі дерева

Плакуча форма (лат. f. pendula) — позначення форми дерев, що мають специфічне відхилення від типового габітуса. У плакучих дерев від основного стовбура відходять численні гілки, які мають велику довжину, але малу товщину, через що звисають і природно спрямовані до землі (тобто, мають негативний гравітропізм). Через цю особливість такі дерева мають більш обмежені розміри, ніж прямостоячі, і рідко сягають висоти більше за 10 метрів, за кількома винятками, такими як плакучий бук (Fagus sylvatica f. pendula).

Плакучі форми зазвичай добре виживають навіть у лісі. Листя, розташоване на гілках, які звисають у вигляді парасольки, може краще використовувати розсіяне випромінювання, що проходить через крони вищих рослин. Якщо рівень освітленості посилюється (наприклад, через зменшення кількості гілок на сусідніх деревах внаслідок пошкодження вітром), у лісового плакучого дерева зазвичай розвивається прямостоячий пагін зі сплячих бруньок, але він часто також починає звисати, досягнувши відповідної довжини.

Завдяки формі плакучих дерев, їх часто застосовують як декоративні рослини, наприклад, у парках. Зазвичай для підкреслення такого дерева його саджають ізольовано[ru] або в оточенні нижчих рослин. Деякі види є плакучими від природи — наприклад, плакуча верба (Salix babylonica), але для більшості видів плакучими є лише деякі її сорти. Існує близько 500 сортів плакучих рослин в 75 різних родах, але багато з них зникли з дикої природи і збереглися лише в культивованому вигляді.

Приклади плакучих дерев

ред.

Хвойні

ред.

Листяні

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плакучі_дерева&oldid=37758390