Пить-Ях

населений пункт у Росії

Пить-Ях (рос. Пыть-Ях) — місто у складі Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Пить-Яхського міського округу.

місто Пить-Ях
рос. Пыть-Ях
Герб Пить-Яха Прапор Пить-Яха
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ханти-Мансійський автономний округ
Муніципальний район Пить-Яхський міський округ
Код ЗКАТУ: 71185000000
Код ЗКТМО: 71885000001
Основні дані
Населення 40294 особи (2018[1])
Площа 80,4 км²
Поштовий індекс 628380–628387
Телефонний код +7 3463
Географічні координати: 60°45′00″ пн. ш. 72°47′00″ сх. д. / 60.750000000028° пн. ш. 72.78333333336078680986247491° сх. д. / 60.750000000028; 72.78333333336078680986247491Координати: 60°45′00″ пн. ш. 72°47′00″ сх. д. / 60.750000000028° пн. ш. 72.78333333336078680986247491° сх. д. / 60.750000000028; 72.78333333336078680986247491
Вебсторінка adm.gov86.org
Мапа
Пить-Ях (Росія)
Пить-Ях
Пить-Ях

Пить-Ях (Ханти-Мансійський автономний округ — Югра)
Пить-Ях
Пить-Ях

Мапа


CMNS: Пить-Ях у Вікісховищі

Населення — 40294 особи (2018, 41488 у 2010[2], 41813 у 2002[3]).

Етимологія ред.

Пить-Ях — хантийське слово на сургутському (юганському) діалекті. Ях — люди, громада, спільнота, поселення. Слово Ях може мати також значення «річка». У ненецькій мові «річка» звучить як «яха». Слово «пить» має двозначне значення у народностей, які проживали ближче до даної місцевості: 1) по етимологічному словнику І. П. Фролова «пить» означає «шлях»; 2) хантийське значення слова «пить» — «лігво».

З перерахованих вище словотворчих частин виводиться доцільне значення, у якому «Пить-Ях» розкривається як «річковий шлях».

Історія ред.

На початку XX століття по праву сторону річки Великий Балик недалеко від річки Питьях стояли юрти Очимкіних. Займалися вони промислом білки по обох берегах Великого Балика. Навесні "рибу промишляють в Долматкіному полу… Взимку рибу промишляють по річці Пить-Ях коцами і добувають до 6 пудів щуки "[4].

До речі, дослідники зараховують до роду Очимкіних і хантийського князя Тонью, який вважається міфічної особистістю і згадується в переказах і легендах[5].

1965 року відкрито Мамонтовське родовище нафти. 1 січня 1968 року а на березі річки Великий Балик була заснована Мамонтовська контора буріння. З 1970 року почалася розробка Мамонтовського родовища. Це родовище вважалося другим після Самотлора за запасами нафти в Західному Сибіру. 1970 року селище представляло собою хаотичне скупчення бараків і вагончиків з численними дерев'яними містками і містками через болота, що оточували Мамонтово. Але і в цих умовах нафтовики з Тюмені, Куйбишева, Казані та Уфи жили й добували нафту.

2 березня 1980 році будівництво селищ Мамонтово і Пить-Ях очолило нафтогазовидобувне підприємство НГВУ Мамонтовнефть, яким керував легендарний нафтовик Нурієв Борис Ісаєвич. Безпосередньо саме будівництво очолив заступник. начальника по кап. будівництва НГВУ Мамонтовнефть Вашкевич Олег Олександрович, який зумів в умовах півночі і радянської системи забезпечити місто як робочою силою, так і будівельними матеріалами. Великий десант будівельників прибув з Магнітогорська. Саме Магнітка становила кістяк СУ-79, який проводив будівельні роботи. Всього прибуло близько 10 тис. чоловік. Чималу допомогу надавав керівник ПО Юганскнефтегаз Кузоваткін Роман Іванович.

У березні 1982 року селища Мамонтово, Пить-Ях і Південний Балик були об'єднані в одне селище міського типу — Пить-Ях.

Примітки ред.

  1. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Численность населения Курганской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  3. Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
  4. Дунін-Горкавіч А. А. Тбіліський Північ. т. 2 Географічне і статистико-економічний опис країни по окремих географічних районах. Тобольськ. Губернська друкарня, 1910.
  5. Ділова преса. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 31 січня 2019. 

Джерела ред.

Посилання ред.