Письмо з околиці

Письмо з околиці – культурологічні есеї й статті, невеликі шкіци-роздуми українського письменника Анатолія Дністрового, опубліковані в 2010 році видавництвом «Грані-Т» (Київ) в серії «De profundis».

«Письмо з околиці»
Dnistrovi pysmo.jpg
Автор Анатолій Дністровий
Країна Україна
Мова українська
Серія De profundis
Жанр есе
Видавництво «Грані-Т»
Видано 2010
Сторінок 240
ISBN 978-966-465-287-9

Сміливі й несподівані за ракурсом думки есеїв – спроба розхитати усталену стереотипну навкололітературну, навколомистецьку, ба навіть інколи і політично-філософську українську думку. Крізь «Письмо з околиці» – культурологічного щоденника, що складений у вигляді нотаток, мікрорецензій, відписок, зауважень, політичних присудів, резюме, од чи літературних бешкецтв – своєрідно, в розмаїтті, хаосі й системній безсистемності, прозирає перше десятиліття ХХІ-го століття.[1]

АнотаціяРедагувати

  До книги «Письмо з околиці», яку Дністровий жартома окреслює як «ultra light публіцистика», увійшли мікро-есе, авторські колонки, вибрані статті, записи з нотатника, більшість із яких упродовж 2000–2009 років широко друкувалася у часописах, Інтернет-виданнях та блозі автора.

Зустрічі різних тем під однією обкладинкою, як, скажімо, поезія і радіація, Кант і кінематограф, стоїцизм і слабкість, чари музики і соціальні нетрі, письмо і читання, мовчання і профани, подорожі і самопожирання, письменники та психоаналіз живота, – все це постає складовими голосу з околиці – околиці як особистості автора, околиці як його участі в тих чи інших процесах, і навіть околиці як присутності української культури у світі загалом.

Композиція книги «Письмо з околиці» як membra disjecta (з лат. – роз’єднані члени) насправді формує багатогранну картину того, як в одному письмі можуть природно поєднуватися пристрасть до літератури, філософії, історії, кіно та рибальства, а також різні епохи, люди, розчарування й прагнення

 

.

ВідгукиРедагувати

  Найголовніше для «активного» читача цієї книги, – це густе, насичене культурологічними та етико-філософськими концептами, але водночас, іронічне й легке, письмо Дністрового; це дискретне й необов´язкове свято взаємнення з Автором. [2]  
  З усього цього масиву інформації перед нами постає герой – самоіронічний інтелектуал, який з ностальгією згадує юнацькі та студентські голодні роки, коли кохання, вино та література цілком заполоняли його увагу, а тепер мусить жити «дорослим життям». [3]  
  В одному з численних інтерв’ю Дністровий казав, що має мрію спробувати якомога більше різноманітних професій. Іншими словами – має постійне прагнення опановувати нові досвіди. Так само і в літературі: він пробує все нові форми для реалізації творчих задумів. І його «не таке» «Письмо» точно заслуговує на присутність не на околицях літературного процесу. [4]  
  «Письмо з околиці» – надзвичайно вдала збірка есеїв. Попри свою цілком природну фрагментарність, вона не розпадається на окремі шматки і тримається купи. А ще вона дуже підійде «недисциплінованим» читачам – з огляду на форму, цю книжку можна читати з будь-якого місця і в будь-якому напрямку».[5]  

Зміст і структураРедагувати

Книга структурована у формі інтелектуального (читацько-глядацького) щоденника: з 2000 до 2010 року. Тексти розміщені, відповідно, за роками написання чи публікацій у медіа. Зацікавлення та спостереження Дністрового можна виокремити в декілька тематичних блоки: власне «літературний» (невеликі есеї, репліки, статті про книги, письменників і літературний процес), «кінематографічний» (есеї та міркування про режисерів та фільми), «філософський» (невеликі рецепції щодо тих чи інших ідей) і «автобіографічний».

За жанровою канвою книга трохи нерівна, позаяк автор використовує як невеликі нотатки, есеї-репліки чи коментар-фіксацію, так і розгорнуті аналітичні есеї, журналістські та близькі до академізму статті.

У книзі «Письмо з околиці» побіжно розглядається творчість:

Про книгу в медіаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати