Ochotona thomasi
| Ochotona thomasi | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Ochotona thomasi (Argyropulo, 1948) | ||||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| O. ciliana (Bannikov, 1940) | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Ochotona thomasi або пискуха Томаса — вид зайцеподібних гризунів родини Пискухові (Ochotonidae). Це ендемік Китаю, що мешкає в горах Ціляньшань.
Таксономія ред.
Пискуха томаса вперше була описана в 1948 році російським зоологом Агріропуло. Вид отримав назу на честь відомого британського теріолога Олдфілда Томаса.[2]
Опис ред.
Довжина тіла гризуна від 10,5 до 16,5 см, вага від 45 до 119 г. Колір літнього хутра- червонувато-кричневий, живіт жовтуватий або білий. Колір зимового хутра сірий, шерстинки на кінці чорні.[3]
Поширення ред.
Це рідкісний ендемік Китаю. Він мешкає на сході гірського хребту Ціляньшань, в провінціях Цинхай, Ганьсу і Сичуань.
Екологія ред.
Пискуха Томаса мешкає на луках і чагарниках. Основними рослинами є перстач чагарниковий, карагана, рододендрон і верба. Вид мешкає на висоті від 3400 до 4020 м над рівнем моря.
Пискуха Томаса симпатрична ганьсуйській пискуці. В свою чергу пискуха ганьсуйська часто симпатрична тибетській пискуці, однак немає свідчень про співмешкання тибетської пискухи і пискухи Томаса.
Поведінка ред.
Вид веде денний спосіб життя. Живе невеликими сімейними групами. Через брак досліджень докладних відомостей про розмноження і поведінку пискух Томаса немає.
Збереження ред.
В 1994 році вид мас статус "недостатньо даних". В 1996 році він отримав статус виду, стан якого близький до загрозливого.[4] Однак в 2008 році він був визнаний видом з найменшими ризиком. Це пов'язано з тим, що хоча про його чисельність данних все ще немає, очевидно, що це численний вид. Заходів зі збереження виду не проводиться.
Примітки ред.
- ↑ Smith, A.T. & Boyer, A.F. (2008). Ochotona thomasi. Т. 2008. с. e.T15053A4491039. doi:10.2305/IUCN.UK.2008.RLTS.T15053A4491039.en.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2009). The Eponym Dictionary of Mammals (англ.). Johns Hopkins University Press. с. 411. ISBN 9780801895333.
- ↑ Smith, Andrew T.; Xie, Yan; Hoffmann, Robert S.; Lunde, Darrin; MacKinnon, John; Wilson, Don E.; Wozencraft, W. Chris (2010). A Guide to the Mammals of China (англ.). Princeton University Press. с. 286—287. ISBN 1400834112.
- ↑ Categories and Criteria (version 3.1). www.iucnredlist.org. Архів оригіналу за 16 грудня 2020. Процитовано 28 жовтня 2017.
Посилання ред.
- Alves, Paulo C.; Ferrand, Nuno; Hacklände, Klaus, ред. (2008). Lagomorph Biology: Evolution, Ecology, and Conservation. Berlin New York: Springer. с. 308. ISBN 978-3-540-72446-9.
- Chapman, Joseph A.; Flux, John E.C., ред. (1990). Rabbits, Hares and Pikas: Status Survey and Conservation Action Plan (англ.). Gland, Switzerland: World Conservation Union IUCN. с. 53. ISBN 9782831700199. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 9 вересня 2017.
- Wrobel, Murray, ред. (2007). Elsevier's Dictionary of Mammals: in Latin, English, German, French and Italian. Amsterdam Boston, MA: Elsevier. с. 355. ISBN 9780080488820. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 25 травня 2021.
- Orr, Robert Thomas (1977). The Little-known Pika (вид. illustrated). New York: Macmillan. ISBN 0025939602.
- Huang, W.J.; Chen, Y.X.; Wen, Y.X. (1995). Rodents of China. Shanghai: Fudan University Press.
Джерела ред.
- Dinets, Vladimir. China, part 7 of 14 (Photograph). Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 25 травня 2021.
- Ochotona thomasi. WildPro. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 25 травня 2021.
There is very little reported data on this specific species so the data below is taken from general pika information.
- Thomas's pika — Ochotona thomasi. Encyclopedia of Life. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 25 травня 2021.