Відкрити головне меню

Петро́ (Пилипе́ць) (нар. 8 червня 1877[1], Стоянів — пом. 13 березня 1943, с. Великі Підліски) — священик Української греко-католицької церкви, церковний і громадсько-політичний діяч.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в селі Стоянів на Радехівщині. Батько його — Андрій. Після філософії і двох років богослов'я у Львівській семінарії, третій рік богословських студій продовжив у Відні (1901 р.)[1]. Священиком Петро Пилипець став 1903 року. Спочатку був катехитом у Львові, а від 1910 року був парохом в Сухоріччі під Львовом[2]. Пилипець був одружений з дочкою художника Т. Копистинського і мав з нею дочку Любу та двох синів: Мирослава та Романа.

27 березня 1922 о. Петро присягнув у консисторії як парох села Підбірці. 3 квітня в присутності декана Еліяшевського, пароха о. Василя Бернацького, сусідніх священиків, провізорів Костя Брезденя, Степана Островського, Теодора Бойка та членів церковного комітету відбувся акт передачі парафії о. Пилипцю. 1924 року отець збудував дзвіницю а потім, назбиравши коштів, їздив до Польщі за дзвонами де замовив 8 штук.

У 1924 році у Винниках брав участь при освяченні відновленого пам'ятника Тарасу Шевченку

У 1926 році — голова товариства «Просвіта», в якому організовує оркестр з 32 музичних інструментів.

У 1930 році о. Пилипець почав обмуровувати дерев'яну церкву цегляними стінами, яку 1934 року завершили. У с. Підбірцях в цей час було 794 вірних та 162 вірних у Кам'янополі.

У 1927-1928 роках був адміністратором Яричівського деканату, а з 1930 по 1936 рр. — його деканом[2].

15 березня 1936 року о. Пилипець змінює парафію і переходить с. Великі Підліски, а в Підбірці перейшов звідти о. Володимир Кучабський.

Помер о. Петро Пилипець 13 березня 1943 року в Підлісках[2], але поховали його у Львові на Личаківському цвинтарі в родинному гробівці Копистянских.

Петро Пилипець доклав значних зусиль у справу зміцнення позицій греко-католицької церкви та популяризації українства на теренах Львівщини, а також зробив значний внесок у підняття духовності, культури та національної самосвідомості своїх парафіян.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576-1983)... — P. 278.
  2. а б в Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)... — С. 363.

ТвориРедагувати

  • Отецъ Петръ Пилипецъ, катихит. «Первыи послы Галицкоі Руси», «Сиротская доля». Издания Общества им. Мих. Качковского. Месяць Червень 1905. Ч. 354. ЛЬВОВ, 1905. Из типографии Ставропыгийского Института, под управлением Михаила Рефця.
  • Накладомъ свящ. Петра Пилипця, «Памятка зъ Зарваницѣ», ЛЬВОВ, 1910. Из типографии Ставропыгийского Института, под управлением Михаила Рефця.

ЛітератураРедагувати

  • Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 С. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
  • Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576-1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.)