Відкрити головне меню

Гео́ргій Семе́нович Петро́вський (1924—1989) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, генерал-лейтенант, почесний громадянин Бердичева.

Петровський Георгій Семенович
CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Петровський Георгій Семенович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 лютого 1924(1924-02-01)
Аксай
Смерть 4 березня 1989(1989-03-04) (65 років)
Солнечногорськ
поховання: Московська область
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР
Формування 44-та гвардійська танкова бригада
Війни / битви

Друга світова війна

Нагороди та відзнаки

Герой Радянського СоюзуОрден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня Орден Червоного Прапора (Монголія)

ЖиттєписРедагувати

Народився 1924 року в станиці Аксайська (сучасне місто Аксай Ростовської області) в українській селянській родині. Після смерті батька переїздить в село Конобєєво Воскресенського району Московської області до родини старшої сестри. 1940 року на відмінно закінчив Конобєєвську середню школу.

З 1941 року в Червоній армії. 1942 року закінчив Саратовське бронетанкове училище, з 1943 року в складі підрозділу на фронті, комсорг.

Під час Житомирсько-Бердичівської операції відзначився у боях 24 грудня 1943 — 2 січня 1944 на території Вінницької та Житомирської областей. Керував розвідкою передового загону 44-ї гвардійської танкової бригади, група з 3-х танків під його орудою першою увірвалась до села Гнилець Козятинського району та прорвала нацистську оборону, в ході бою гарнізон евакуювався із села. При оволодінні селом Соболівка Вінницької області передовий загін був контратакований 30 танками з піхотою та артилерією, взвод лейтенанта Петровського здійснив контратаку в тил, сим було полегшено становище бригади до підходу підкріплення. На підступах до міста Бердичів розвідувальна група Петровського знайшла слабке місце в обороні противника, відбила кілька атак, було розбито ворожу батарею та автоколону. У цьому бою зазнав поранення, однак зумів винести із танка важкопоранених членів екіпажу.

Після закінчення війни продовжив службу в РА. 1947 року закінчив Військову академію бронетанкових та механізованих військ, 1972-го — Військову академію Генерального штабу.

Протягом квітня 1974 — грудня 1977 років командував 39-ю армією Забайкальського військового округу, котра дислокувалася в Монголії. Протягом 1980—1982 років був головним військовим радником в Анголі. З 1982-го — консультант курсів «Вистріл».

Проживав в місті Солнечногорськ. Помер 4 березня 1989 року, похований на солнечногорському Старому кладовищі.

Нагороди та вшануванняРедагувати

  • Герой Радянського Союзу (10 січня 1944, посвідчення 2075)
  • орден Леніна
  • орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  • 3 ордени Червоної Зірки
  • орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР»
  • почесний громадянин Бердичева (1969)
  • медалі

ДжерелаРедагувати