Відкрити головне меню

Петренко Євген Васильович

Євген Васильович Петренко (22 грудня 1918, Шостка, нині Сумська область, Україна — 22 липня 1976, Ленінград) — командир ескадрильї 20-го винищувального авіаційного полку 14-ї змішаної авіаційної дивізії Військово-повітряних сил Північного флоту, капітан[1], Герой Радянського Союзу.

Петренко Євген Васильович
Народження 22 грудня 1918(1918-12-22)
Шостка, Сумська область
Смерть 22 липня 1976(1976-07-22) (57 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Большеохтінський цвинтарd
Громадянство Flag of the Soviet Union (dark version).svg СРСР
Звання полковник
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Ушакова орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За оборону Радянського Заполяр'я» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

БіографіяРедагувати

Народився 22 грудня 1918 року в родині робітника. Українець. Закінчив середню школу.

У Військово-Морському Флоті з серпня 1936 року. У 1939 році закінчив Ейское військово-морське авіаційне училище імені В. В. Сталіна. З листопада 1939 року — молодший льотчик винищувальної авіаційної ескадрильї ВПС Чорноморського флоту.

На фронтах Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року, воював у складі 9-го винищувального авіаполку ВПС Чорноморського флоту. У 1942 р. переведений у 20-й винищувальний авіаційний полк ВПС Північного флоту. Командир ескадрильї капітан Е. В. Петренко до липня 1944 року здійснив 261 бойовий виліт для супроводу бомбардувальників і штурмовиків, на розвідку й інші завдання. Брав участь у 69-та повітряних боях, в яких збив особисто 11 і в групі 1 літак противника.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 серпня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство капітану Петренко Євгену Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» під номером 4337.

До кінця війни виконав близько 300 бойових вильотів, особисто збив 13 ворожих літаків і 3 у групі.

Після війни продовжував службу у Військово-Морському Флоті СРСР. З червня 1946 року — заступник командира винищувального авіаполку ВПС Чорноморського флоту.

У 1949 році закінчив Червонопрапорну Військово-повітряну академію. Служив на посадах командира винищувального авіаполку ВПС Чорноморського флоту (з червня 1950 року), командира винищувальної авіаційної дивізії ВПС Тихоокеанського флоту (з листопада 1951 року), заступника начальника штабу з винищувальної авіації ППО Тихоокеанського флоту (з грудня 1955 року).

З квітня 1956 року — на викладацькій роботі на посаді старшого викладача кафедри ППО Військово-морської академії. Працював викладачем кафедри тактики та історії військового мистецтва Ленінградської Військово-повітряної інженерної академії імені А. Ф. Можайського (з жовтня 1959 року), старшим викладачем кафедри № 4 цієї ж академії (з травня 1961 року).

З вересня 1974 року полковник Є. В. Петренко — в запасі. Жив у Ленінграді. Помер 22 липня 1976 року. Похований на Большеохтинском кладовищі Ленінграда.

ПриміткиРедагувати

  1. На дату представления к присвоению звания Героя Советского Союза.

ПамятьРедагувати

  • Бюст на аллее Героев-авиаторов Северного флота в посёлке Сафоново Мурманской области.
  • Надгробный памятник на Большеохтинском кладбище в Санкт-Петербурге.

ЛітератураРедагувати

  • Биков М. Ю. Аси Великої Вітчизняної. — М: Ексмо-Яуза, 2007.
  • Військовий енциклопедичний словник РВСН. Москва, 1999.
  • Герасименко Д. Я. та ін Славен героями Північний флот. Мурманськ, 1982.

ПосиланняРедагувати