Петлюри, 3/25

будівля архітектора Олексія Тація у стилі постконструктивізму

Будинок працівників заводу «Транссигнал» — будівля архітектора Олексія Тація у стилі постконструктивізму, розташована на розі вулиць Петлюри і Назарівської

Петлюри, 3/25

50°26′39″ пн. ш. 30°29′55″ сх. д. / 50.4442166666944445° пн. ш. 30.49872222225000229° сх. д. / 50.4442166666944445; 30.49872222225000229Координати: 50°26′39″ пн. ш. 30°29′55″ сх. д. / 50.4442166666944445° пн. ш. 30.49872222225000229° сх. д. / 50.4442166666944445; 30.49872222225000229
Статус пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 247)
Країна  Україна
Розташування Київ
Архітектурний стиль постконструктивізм і сталінська архітектура[d]
Будівництво 1935
Адреса вулиця Петлюри, 3/25
Мапа

CMNS: Петлюри, 3/25 у Вікісховищі

Будівля стала яскравим прикладом поєднання конструктивістських і модернізованих неокласичних форм. Характерний для 1930-х років зразок пошуку архітектурного вирішення житлового будинку[1].

Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 1107 від 18 листопада 1986 року будівлю поставили на облік пам'яток архітектури місцевого значення.

Історія ділянки

ред.

Станом на 1882 рік, садибою № 3 володів Бонаверт Турчевич. У 1906 році власниками ділянки значились його сини Петро, Олександр й Альфред[2].

1922 року садибу націоналізували більшовики.

Будівництво і використання будівлі

ред.

На початку 1930-х років наріжну ділянку відвели під житло для робітників та інженерно-технічних працівників заводу «Транссигнал». Житловий будинок за проєктом Олексія Тація у стилі постконструктивізму звели 1935 року[1].

Перший поверх у наріжній частині займала крамниця, у новітні часи — квартири.

Архітектура

ред.

Цегляна будівля має чотири, а у наріжній частині — п'ять поверхів. У будинку кілька чорних і парадних входів, дві сходові клітки з двомаршовими сходами, одна — з тримаршовими.

Пластика обох фасадів динамічна, підсилена чергуванням тинькованих і фактурних площин. Портали, обрамлення вікон, тяги виділені фарбою. Фасад уздовж Назарівської вулиці виступає вперед. Він акцентується двома порталами заввишки в три поверхи. Входи й лоджії над ними заглиблені. Фасад на вулиці Петлюри короткий і симетричний. На центральній осі — вхід, який виділений так само порталом. Фасад складається з двох площин: основної і фонової. Фонова оздоблена дрібномасштабними плитами. На основній площині проєктувались панно на тему праці, а на розі — скульптура робітника (не реалізовано)[1].

Примітки

ред.
  1. а б в Будинок працівників заводу «Транссигнал», 1999, с. 476.
  2. Список власників на вулиці Симона Петлюри (1882—1914). Архів оригіналу за 22 грудня 2019.

Джерела

ред.