Пауль Даймлер
Па́уль Да́ймлер (нім. Paul Daimler; 13 вересня 1869, Карлсруе, Німеччина — 15 грудня 1945, Берлін, Німеччина) — німецький інженер-механік, винахідник, конструктор автомобілів і двигунів, старший син знаменитого конструктора й винахідника Готтліба Даймлера[3]. Технічний директор німецького виробника двигунів внутрішнього згоряння і автомобілів «Daimler-Motoren-Gesellschaft» (DMG) з 1907 до 1922 року.
| Пауль Даймлер | |
|---|---|
| нім. Paul Daimler | |
 | |
| Народився |
13 вересня 1869[2][1] Карлсруе, Велике герцогство Баден |
| Помер |
15 грудня 1945[1] (76 років) Берлін, Німеччина |
| Поховання | Уфф-Кірхгофd |
| Країна |
.svg){kind=small} Німеччина |
| Діяльність | винахідник, інженер, підприємець, промисловець |
| Alma mater | Friedrich-Eugens-Gymnasium Stuttgartd |
| Знання мов | німецька |
| Посада | співзасновникd і президент[d] |
| Батько | Готтліб Даймлер |
| Мати | Emma Daimlerd |
Життєпис ред.
Ранні роки ред.
Пауль Даймлер народився 13 вересня 1869 року[4][5] у місті Карлсруе (Німеччина), у сім'ї інженера і винахідника Готліба Даймлера. Вищу освіту отримав у Технічному університеті Штутгарта (нім. TH Stutgart), після чого став активно допомагати батькові. Так, наприклад, в листопаді 1885 року він подорожував з батьком від Каннштатта до Унтертюркгайма на першому у світі прототипі мотоцикла з двигуном внутрішнього згоряння — «Daimler Reitwagen»[6][7].
Кар'єра ред.
З 1897 року Пауль обіймав посаду інженера-конструктора в компанії батька. Після смерті Готтліба Даймлера (1900 рік) справу з виробництва автомобілів в рамках компанії «Daimler-Motoren-Gesellschaft» продовжили його друг Вільгельм Майбах і син. У 1901 році Пауль представив власну конструкцію автомобіля — «Paul-Daimler-Wagen[ru]», що вироблявся до 1902 року[8]. Завдяки набутому досвіду у 1902 році Пауль Даймлер був призначений технічним директором австрійської філії Austro-Daimler у місті Вінер-Нойштадт. Підприємство зайнялось виробництвом автомобілів. У 1905 році Пауль створив власний варіант броньованого автомобіля з приводом на чотири колеса. У цей же час він повернувся до Штутгарта, де отримав посаду головного конструктора і члена правління DMG. З 1907 до 1922 року Пауль виконував функції технічного директора заводів «Daimler-Motoren-Gesellschaft» в Унтертюркгаймі (нім. Untertürkheim), Зіндельфінген (з 1915 року) і Берлін-Марієнфельді[en]. З 1915 року Пауль зацікавився застосуванням турбокомпресорів[9].
1 липня 1923 року Пауль Даймлер покинув компанію батька і приєднався до фірми «Horch»[10][11], що входила у той час до концерну «Argus Motoren Gesellschaft», обійнявши посаду конструктора у відділі авіаційних двигунів, на якій перебував до 1928 року і займався розробкою автомобільних двигунів. На новому місці він у 1926 році сконструював 8-циліндровий 3,2-літровий силовий агрегат потужністю 60 кінських сил. Двигун не просто відповідав високим стандартам марки, але і встановив нову планку плавності ходу і безшумності роботи. Завдяки цій розробці та іншим досягненням Пауля Даймлера компанія «Horch» стала одним з провідних виробників автомобілів у Німеччині[10]. Він займався також розробкою гідравлічних штовхачів (компенсаторів) клапанів, які вперше були використані в німецькому автомобілебудуванні в 1931 році на Horch 670.
У 1928 році Пауль покинув автомобільну промисловість за станом здоров'я, однак продовжував працювати як інженер-консультант.
Пауль Даймлер помер 15 грудня 1945 року[12] у Берліні (Німеччина), у віці 76 років.
Був одружений з Гелен Даймлер (нім. Helene Daimler), до шлюбу Якоб (нім. Helene Jakob). Мав трьох дітей: Пауля Готтліба, Герхарда і Гелен.
Публікації ред.
- Paul Daimler. The Development Of The Petroleum Automobile // Engineering Magazine. — 1901. — Т. XXII, № 3. — С. 350.
Примітки ред.
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://www.deutsche-biographie.de/sfz9205.html
- ↑ Friedrich Schildberger. Daimler, Paul. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1957, Band 3, S. 487 (Digitalisat).
- ↑ Brian Long. Mercedes-Benz: SL R129 Series 1989 to 2001. — Veloce Publishing Ltd, 2013. — С. 9. — ISBN 1845844483.
- ↑ Eugen Diesel. From engines to autos: five pioneers in engine development and their contributions to the automotive industry. — H. Regnery Co, 1960. — 302 с.
- ↑ Mark Gardiner. Classic motorcycles. — MetroBooks, 1997. — С. 16. — ISBN 1-56799-460-1.
- ↑ L. J. K. Setright. Guinness Book of Motorcycling Facts and Feats. — Sterling Pub Co Inc, 1980. — С. 12–18. — ISBN 978-0851122007.
- ↑ Brian Long. Mercedes-Benz G-Wagen. — Veloce Publishing Ltd, 2016. — С. 10. — ISBN 1845847776.
- ↑ Francois Caron, Paul Erker, Wolfram Fischer. Innovations in the European Economy between the Wars. — Walter de Gruyter, 1995. — С. 124. — ISBN 3110881411.
- ↑ а б Beverly Rae Kimes. The Classic Car: The Ultimate Book about the World's Grandest Automobiles. — Classic Car Club of America, 1990. — 752 с. — ISBN 9780962786808.
- ↑ Werner Meyer-Larsen. Germany, Inc: the new German juggernaut and its challenge to world business. — John Wiley, 2000. — 244 с. — ISBN 0471353574.
- ↑ Beverly Rae Kimes. The Star and the Laurel: The Centennial History of Daimler, Mercedes, and Benz, 1886-1986. — Mercedes-Benz of North America Incorporated, 1986. — 368 с. — ISBN 0936573015.
Джерела ред.
- Friedrich Schildberger. Neue Deutsche Biographie: Neue Deutsche Bibliographie, Bürklein - Ditmar. — Berlin : Duncker & Humblot, 1957. — Т. 3. — 784 с. — ISBN 978-3428001842.