Пасічник Степан Володимирович

актор, художній керівник харківського театру «Post Scriptum»

Степан Володимирович Пасічник — український театральний режисер, актор, заслужений діяч мистецтв України.

Пасічник Степан Володимирович
Народився 1965
Харків, Українська РСР, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність актор
Нагороди та премії
Заслужений діяч мистецтв України

Степан Пасічник

БіографіяРедагувати

Народився у 1965 році в місті Харкові. У 1985 р. — закінчив акторський факультет Харківського Інституту Мистецтв ім. І. П. Котляревського. Був запрошений до Харківського академічного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, де працює й по сьогоднішній день.

У 1999 році створює і очолює Харківський театр-лабораторію «Р.S.» (з 2005 року — Харківський Театр "P.S."), який очолює понині. Того ж року закінчує режисерський факультет в Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського (майстерня нар. артиста України О. С. Барсегяна). Від 2001 року — режисер Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка. З 1 травня 2006 року — головний режисер Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка. З 2006 до 2009 року — його художній керівник. У 1991, 1993 та 2001 роках брав участь в україно-американських проектах. З 2002 викладає майстерність актора в Харківському університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського.

Зіграні роліРедагувати

В Харківському державному академічному драматичному театрі ім. Т. Г. ШевченкаРедагувати

  • Л. Розумовська, «Дорога Олена Сергіївна», Володя, 1987 р.
  • В. Губарєв, «Великий чарівник», Одноокий, 1987 р.
  • М. П'юзо, «Хрещений батько», Майкл Карлєоне, 1988 р.
  • М. Куліш, «Мина Мазайло», Тертика, 1989 р.
  • В. Винниченко, «Гріх», Пристав, 1989 р.
  • В. Котенко, «Залізна завіса», Вертухай, 1989 р.
  • В. Гамбрович, «Оперета», Барон Фірулет, 1989 р.
  • О'Генрі, «Викрадення Джонні Дорсета», Білл, 1989 р.
  • Л. Петрушевська, «Темна кімната», Охоронець, 1990 р.
  • Лабіш, Лєнський, Кв.-Основ'яненко «Хміль любові — водевіль», Омелько , 1990 р.
  • Леся Українка, «Бояриня», Степан, 1991 р.
  • Анрі де Мантон, «Челядь», Еману ель, 1991 р.
  • В. Винниченко, «Таємниця», Олекса Довгаль, 1991 р.
  • У. Шекспір, «Король Лір», Герцог Бургундський, 1991 р.
  • Жан Ануй, «Антігона», Стражник, 1992 р.
  • Вацлав Гавел, «Лярго де солято», Ольга, 1992 р.
  • Слав. Мрожек, «Горбань», Горбань, 1993 р.
  • Г. Ібсен, «Геда Габлєр», Тесман, 1993 р.
  • М. Старицький, «За двома зайцями», Прокіп Свиридович Сірко, 1994 р.
  • І. Карпенко-Карий, «Гроші», Гершко Маюфес, Клим,1994 р.
  • Г. Х. Андерсен, «Сни Крістіана», Оллє Лукойє, Дух Марнотратника Життя, Невідомий, 1995 р.
  • Джон Патрік, «Дорогоцінна Памелла», Людина театру, Лікар, 1997 р.
  • І.та Л.Тюхтяєви, «Бада-Бада», Бада, 1997 р.
  • А. П. Чехов, «Вишневий сад», Лопахін, 1999
  • І. Карпенко-Карий, «Хто винен?», Степан, 2000 р.
  • В. Винниченко, «Кирпатий Мефістофель», Яків Михайлюк (Кирпатий Мефістофель), 2003 р.
  • Народна казка, «Театр — чарівна казка», Король, 2003 р.
  • Жан Баласко, «Санта-Клаус — то падлюка», Рхадам Прескович, 2007 р.
  • Бюхнер, «Woyzeck», Капітан, 2007 р.

Та інші…

У Харківському театрі «Р.S.»Редагувати

  • Оля Мухіна, «Таня-Таня», Іванов, 2000 р.
  • Леся Українка, «Шляхи рівняйте Духові Його», Пророк Самарійський («На руїнах»), Патрицій («В катакомбах»), Зет («Орфеєве чудо»), 2001 р.
  • Л. Горевич, «Цвинтар запилених сонць», Солдат, 2005 р.
  • Ф.-Г. Лорка, «Коли мине п'ять років», Старий, 2006 р.
  • Ів Жаміак, «Повернення Амількара», Машу, 2006 р.
  • Невідомі середньовічні автори, «4 середньоВІЧНІ ФАРСИ», Мартен («Троє волоцюг біля розп'яття»), Дворянин («Дворянин і Ноде»), Коллар («Жінки, які вирішили переплавити своїх чоловіків»), Чоловік («Одружений коханець») 2007 р.
  • Остап Гринів, «Весна, яка схожа на осінь», Чоловік, 2008 р.
  • Антон Чехов, «Він, вона і тому подібне», Смірнов, Чубуков, 2008 р.
  • Іван Франко, «Сойчине крило», Хома, 2009 р.

Режисерські роботиРедагувати

В Донецькому державному музично-драматичному театрі ім. АртемаРедагувати

  • Альбер Камю, «Калігула» неісторична трагедія, 1997 р.

В Харківському державному академічному драматичному театрі ім. Т. Г. ШевченкаРедагувати

  • «Таємниця», (п'єса С.Пасічника за оповіданнями В.Винниченка), 1991 р.
  • Микола Куліш, «Маклена Граса», 1993
  • Юліу Едліс, «Хто п'є шампанське?» (за п'єсою «Бульварний роман»), 1998 р.
  • Леся Українка, «Адвокат Мартіан», 2002 р.
  • «Кирпатий Мефістофель», (п'єса С. Пасічника за романом В. Винниченка «Записки Кирпатого Мефістофеля»), 2003 р.
  • «Театр — чарівна казка» (п'єса С. Пасічника, О. Качан за мотивами народних казок) 2003 р.
  • Август Стріндберг, «Негода»,2005р
  • Е. Баласко та інші, «Санта Клаус — то падлюка», 2007 р.
  • Є. Шинкаренко, «Віолончель», 2006 р.
  • Лаура Сінтія Черняускайте, «Л. Ю. Ч. Е.», (за п'єсою «Мерехтлива Люче»), 2008 р.

У Харківському театрі «Р.S.»Редагувати

  • Ів Жаміак, «Повернення Амількара» («Мсьє Амількар, або Людина, яка платить»), 1999 р.
  • Оля Мухіна, «Таня-Таня», 2000 р.
  • Леся Українка, «Шляхи рівняйте Духові його». Театральний триптих за драматичними поемами «На руїнах», «В катакомбах», «Орфеєве чудо», 2001 р.
  • Славомир Мрожек, «Бойня», 2004 р.
  • Олена Теліга, «П'ятий поверх», вистава за творами, 2003 р.
  • Матей Вішнєк, «Пригода ведмедиків Панда», 2005 р.
  • Леся Українка, «Монологи. Вечір Слова», вистава за творами, 2006 р.
  • Петер Турріні, «Ну, нарешті», 2006 р.
  • Остап Гринів, «Весна, яка схожа на осінь», 2008 р.
  • «4 середньоВІЧНІ ФАРСИ» 2008 р.
  • Іван Франко, «Сойчине крило», Хома, 2009 р.

У Харківському університеті мистецтв ім. І. П. КотляревськогоРедагувати

  • Вільям Сароян, «Гей, хоча б хтось!!!», 1997 р.
  • Станіслав Стратієв, «Автобус» («Рейс»), 1998 р.
  • Ежен Іонеско, «Король помирає», 2005 р.
  • А. П. Чехов «Перед весіллям», «Батько сімейства», 2005 р.
  • Жан Ануй, «Дикунка», 2006 р.
  • Ван Гог, Поль Елюар, «Альбом», 2006 р.
  • Макс Фрейн «Какафонія», 2008 р.
  • Жан Ануй, «Оркестр», 2010 р.
  • Мартин Макдонах «Калека с острова Инишмаан»,2011 p.
  • Ніколай Эрдман «Самогубець» 2012 р.

ВідзнакиРедагувати

  • Вистава «Калігула» (п'єса А. Камю, поставлена С. В. Пасічником на сцені Донецького державного музично-драматичного театру ім. Артема в 1997 р.) — фестиваль «Театральний Донбас-4», ІІІ-тя премія за режисуру, Маріуполь, 1998 р.
  • Вистава «Адвокат Мартіан» (п'єса Л.Українки), Творча премія ім. Мар'яна Крушельницького Харківської Міської ради, Харків, 2002 р.
  • Вистава «Бойня» (п'єса Сл. Мрожека), фестиваль «Театрон», премія за найкращу режисуру, премія за найкращу чоловічу роль другого плану, премія «тембр фесту» за найцікавіший звукоряд, Харків, 2004 р.
  • Вистава «Бойня» (п'єса Сл. Мрожека), фестиваль «Добрий Театр», премія за сміливість у пошуку освоєння драматургії Сл. Мрожека, Енергодар, 2004 р.
  • Вистава «Пригода ведмедиків панда» (п'єса М.Вішнєка), фестиваль «Театрон», премії за найкращу виставу, за найкращу режисуру, премія альтернативного журі за найкращу виставу фестивалю, Харків, 2006 р.
  • Премія Національної Спілки Театральних Діячів України ім. Володимира Блавацького, Київ, 2006 р.
  • Вистава «Санта Клаус» (п'єса Ж. Баласко, М-А. Шазель, К. Клав'є, Ж. Жюньо, Т.Лєрмітт, Б.Мойно) — перемога в регіональному рейтингу «Людина року 2007», Харків, 2008 р.

ПосиланняРедагувати

СтаттіРедагувати