Пастушок строкатий
| Пастушок строкатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pardirallus maculatus (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Rallus maculatus Limnopardalus maculatus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пастушок строкатий[2] (Pardirallus maculatus) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці та на Карибах.
Опис ред.
Довжина птаха становить 25-32 см, вага 130-220 г. Самиці є дещо меншими за самців. Голова і шия бурувато-чорні, сильно поцятковані білими плямами, за винятком тімені і потилиці. Верхня частина тіла чорнувата, поцяткована кількома великими бурими плямами і білими смужками (у підвиду P. m. insolitus також білими плямками), на нижній частині спини і надхвісті плями є меншими. На хвості білі плями відсутні. Крила буруваті, дещо поцятковані білими плямами (у підвиду P. m. insolitus на другорядних і третьорядних перах вони відсутні). На грудях, животі і боках чорно-білі смуги. Гузка біла. Райдужки червоні, дзьоб довгий, жовтувато-оливковий, біля основи червонувато-оранжевий. Лапи світло-червонувато-оранжеві або червонувато-рожеві.
Таксономія ред.
Строкатий пастушок був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Французької Гвіани[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Rallus maculatus у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Згодом строкатого пастушка перевели до роду Pardirallus, введеного французьким натуралістом Шарлєм Бонапартом у 1856 році[6].
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[7]
- P. m. insolitus (Bangs & Peck, 1908) — від Мексики до Коста-Рики;
- P. m. maculatus (Boddaert, 1783) — від Колумбії до східної Бразилії та північної Аргентини, Кариби.
Поширення і екологія ред.
Строкаті пастушки мешкають в Мексиці, Белізі, Гондурасі, Сальвадорі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині, Парагваї, Уругваї, на Тринідаді і Тобаго, Кубі, Ямайці, Гаїті і в Домініканській Республіці. Вони живуть на болотах, вологих луках і рисових полях, на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться черв'яками, комахами та іншими безхребетними, дрібною рибою і плодами, зокрема Potamogeton epihydrus. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. Гніздо чашоподібне, робиться з трави, розміщується в очереті, невисоко над водою. В кладці від 2 до 7 яєць.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція строкатих пастушків становить від 1000 до 10000 птахів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pardirallus maculatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1781). Le râle tacheté de Cayenne. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 15. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 255.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Râle tacheté, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 775.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 48, Number 775.
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1856). Excusion dans les divers Musées d'Allemagne, de Hollande et de Belgique (suite). Comptes Rendus Hebdomadaires des Séances de l'Académie des Sciences. 43: 593–601 [599].
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 вересня 2022.
Джерела ред.
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails – A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |