Панцирник MINERVA випускався в період Першої світової війни в Бельгії і вважався першим броньованим автомобілем, прийнятим на озброєння війська у цій війні.

Панцирник MINERVA
MINERVA. 1915 р.
MINERVA. 1915 р.
Типшасі 26CV
ПоходженняБельгія Бельгія
Історія використання
На озброєннідо 1935
ВійниПерша світова війна
Історія виробництва
РозробникШарль Анкар
ВиробникMINERVA Антверпен, Cockerill-Sambre
Виготовленнясерпень-жовтень 1914—1916
Виготовлена
кількість
35
Характеристики
Вагабіля 4000 кг
Довжина4,9 м
Ширина1,75 м
Висота2,3 м
Обслуга3-6

Броня4 мм панцирні плити фірми Cockerill
Головне
озброєння
1×6,5 мм кулемет Hotchkiss Model 1909 Mg.
Двигункарбюраторний, рядний, 4 циліндровий мотор Minerva водяного охолодження, 4,4 л
38-40 к.с.
Трансмісія4-ступінчаста К. П., ланцюговий привід задніх коліс.
Підвісказалежна
4×4
Дорожній просвітбаза: 3200 мм
Паливобензин
Швидкістьшосе: 40 км/год

Спроби використання броньованих автомобілів в бельгійській армії розпочалось з 1912 року, а у серпні 1914 офіцер особливих доручень Генерального Штабу, лейтенант Шарль Анкар покрив 4 мм панцирними листами свій автомобіль марки «Міневра NN». За його прикладом протягом вересня у майстерні концерну Cockerill-Sambre в Обокені покрили панцирними плитами ще декілька «Міневр», які відправили на фронт. Крім того схожим чином було виготовлено панцирники на шасі спортивного автомобіля SAVA. Панцирники не мали башти, а 8 мм кулемет Hotchkiss моделі 1912 встановлювали за щитом. Панцирники мали відкритий зверху корпус без дверей, по якому зовні забирались до середини. Згодом у корпусі появились дверцята, а в останніх модифікаціях кулемати почали встановлювати у сферичних баштах. Згодом кулемети замінили 37 мм французькою гарматою. Екіпаж складався з командира, кулеметника, водія, помічника водія. Панцирники супроводжувала технічна служба, групи велосипедистів чи мотоциклістів. У вересні 1915 добровольчий експедиційний бельгійський корпус з 360 осіб при 10 панцерниках, 7 мотоциклах, 10 вантажівках відбув для участі у боях в Галичині біля Збаража протягом 1916 року. Наприкінці 1917 вони опинились у Києві, де у лютому 1918 бельгійці перед від'їздом пошкодили двигуни і озброєння панцирників. У Бельгії решта панцирників було модернізовано 1919 з встановленням у задній частині рубки понад дахом для введення стрільби стоячи. При модернізації 1928 вони отримали корпус нової форми з куполоподібною баштою з кулеметом чи 37 мм гарматою, використовуючи у підрозділах розвідки. У підрозділах жандармів вцілілі панцирники знаходились ще у 1933-35 роках.

Джерела

ред.
  • B.T.White «Tanks and other Armoured Fighting Vehicles 1900 to 1918». London. Blandford. 1969
  • М.Барятинский, М.Коломиец «Бронеавтомобили русской армии 1906—1917», Москва, Техника-Молодежи, 2000

Посилання

ред.